Бывают моменты и периоды в жзни, когда случаются неприятности и хочется опереться на плечо друга, обратиться за поддержкой к родным. К сожалению, это не всегда возможно сделать по разным причинам. Как быть, куда и к кому обращаться за помощью?
<p><span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Лише у школі можна бути відмінником в усіх предметах. В реальному житті - 100 балів в одному полі діяльності, як правило, означає, що в іншому полі не вистачає сил. Традиційна історія - 100% віддача кар’єрі, і діти виростають, бачачи свого батька зрідка, втомленого або зайнятого думками про роботу. 100% віддача материнству - і отримана вища освіта так і залишається гордим папірцем димлому.</span></span> </p><p><br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Культура конкуренції привчає нас бути найкращими, змушує змагатись за робочі місця, наукові звання, гроші і статус. В той же час дітоцентрична соціальна установка стимулює нас бути ідеальними батьками і продукувати щасливих дітей. Ці установки виглядають протилежними. Але, якщо розглянути їх уважніше, такими не є.</span></span> <br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Придивімось до кількох типових сценаріїв. Молода пара на повну використовує свій час, щоб “будувати своє майбутнє” - обоє працюють на двох роботах або стрімко зростають по службовій драбині, дітей - “не хочуть” або “відкладають на невизначений час”. Молода пара розділяєтся на батька, який 100% викладається на роботі, і маму, яка “жертвує своєю кар’єрою” заради того, щоб продукувати 100% щасливих дітей. Молода пара робить дауншифт “заради сім’ї”.</span></span> <br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Ці сценарії не такі уже й різні, якщо придивитись уважніше, і можуть мати один спільний засновок - потребу бути ідеальним. </span></span> <br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Перфекціоністам легше відмовитись від цілої сфери життя, і використати звільнений час для безкінечного вдосконалення себе у тій, що залишилась. Парадоксально, проте часто людям значно важче дозволити собі бути недосконалим батьком чи матір’ю і таким же недосконалим працівником, ніж переконати себе в тому, що одна із цих сфер життя не потрібна.</span></span> <br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Ми створюємо сім’ї і будуємо кар’єру, виходячи з багатьох різних потреб - потреби в близькості, в інтимному просторі, у визнанні, у соціальному статусі. Потреба у близькості задовольняється в сім’ї, потреба у статусі - в робочій діяльності, і так кожного дня. Це нагадує балансування. Перфекціоніст, натомість, не задовольняє жодної. Адже його бажання - бути ідеальним, а таке бажання ніколи не може бути задоволеним. Часто це бажання не усвідомлюється, і тоді людина не може зрозуміти чому вона незадоволена.</span></span> <br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Є дуже стенічні (енергійні) люди, які можуть встигати всюди-всюди-всюди. Але більшість із нас втрачає в ефективності окремо взятої справи, якщо робить одночасно кілька справ. І все ж залишається при цьому задоволеними собою. Що дозволяє це зробити? Готовність “отримати четвірку” в усіх предметах. Навіть, можна сказати, планування цієї “четвірки” наперед.</span></span> <br /> <span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">“Достатньо хороші” батьки та працівники, на відміну від “найкращих”, концентруються на своїх потребах і потребах своїх близьких, і спираются на порівняння себе з іншими. Вони планують свій час, виходячи з цих потреб, а не із соціальних установок. Вони “не встигають”, і це добре.</span></span><span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st=""></span></span><span dir="ltr" yle="text-align:justify;display:block;" st=""><span yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;" st="">Психолог, психотерапевт Наталія Куликова</span></span></p>
<h2 class="descr" itemprop="alternativeHeadline" style="margin: 0px auto; padding: 12px 12px 10px; outline: none; font-family: arial; font-size: 14px; vertical-align: top; color: rgb(51, 51, 51); line-height: normal; background-color: rgb(255, 255, 255);">
<p style="margin-right: auto; margin-left: auto; outline: none; vertical-align: top;">Реальность, которую нам придется принять, такова - рецептов правильного воспитания нет.</p>
<p style="margin-right: auto; margin-left: auto; outline: none; vertical-align: top;"><em style="font-size: 13px; line-height: 18px; color: rgb(68, 68, 68); margin: 0px auto; padding: 0px; outline: none; vertical-align: top;">Малыш сын к отцу пришел и сказал наш кроха</em></p>
<p style="margin-right: auto; margin-left: auto; outline: none; vertical-align: top;"><em style="font-size: 13px; line-height: 18px; color: rgb(68, 68, 68); margin: 0px auto; padding: 0px; outline: none; vertical-align: top;">Папа делай хорошо, и не делай плохо</em></p>
</h2>
<br />
<p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Коли народжується наша перша дитина, у психіці оживають травми нашого дитинства. Є навіть такий феномен,який психологи-клініцисти спостерігають у практиці, як “річниці”. “Штормити” починає тоді, коли власна дитина досягає віку, в якому матір (або батько) пережили психотравмуючу подію. Піднімається незрозуміла і необумовлена тривога, погіршуються стосунки, ускладнюється комунікація з дитиною.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Ненсі МакВільямс на семінарі у Києві наводила приклад із власного життя - коли її доньці виповнилось 9 років (у цьому віці сама Ненсі втратила маму), її стали дратувати найменші прояви доньчиного непослуху. Дуже хотілось різко докоряти доньці: у тебе, мовляв, принаймні матір жива! Психоаналіз допоміг їй зрозуміти, звідки піднімається гірка емоція, і відділити реальні стосунки із донькою від власних старих травм.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Народження дитини, в цьому сенсі, робить нас вразливими. Разом із тим, як вона дорослішає, ми ніби заново проживаємо своє власне дитинство - на емоційному рівні, неусвідомлено. Це може бути болісно, і може змушувати травмувати і свою дитину так, як були травмовані батьки. А може бути - великим шансом упізнати в собі травму і зцілити її. Прожити непрожите, розділивши із своєю дитиною радість нетравматичного дитинства.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Так, деякі матері, що пережили у дитинстві голод і розруху, потім насильно напихали своїх дітей їжею, дряпаючи алюмінієвою ложкою ясна і щиро віруючи, що роблять дітям добро. Але інші змогли їсти такі бажані колись і доступні тепер продукти разом із дитиною, їсти їх як дитина і насолоджуватись разом цією можливістю.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Разом із трьохрічною донькою можна вибирати сукні і наївно приміряти перед дзеркалом чудернацькі капелюхи, цілком легально граючись у принцес. Разом із п”ятирічним сином можна прожити день, коли батько (який кинув сім”ю у такий день) підтримує двоколісний велосипед, а син боїться і довіряє.</span></p><br /><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Проживання дитинства разом із своєю дитиною має дивовижні зцілюючі можливості. Воно часто потребує мужності, і іноді - підтримки, якщо травми були непростими. А ще - чуйності до дитини і внутрішнього дозволу зробити разом із дитиною дещо для себе, без сорому і провини. Як було написано на одному демотиваторі, “зробивши вигляд, що допомагаєш дитині у пісочниці, можна, не попалившись, награтись нарешті з відерцем, лопатками і формочками”.</span>
<span st="" yle="text-align:justify;display:block;" class="MsoNormal"><span lang="UK">Більшість людей вважає, якщо вже створили сім’ю та одружилися, то так і проживемо в злагоді і любові. Але на жаль, це не так. Над відносинами в сім’ї необхідно працювати, їх треба будувати і спрямовувати у необхідне вам русло. Пристрасть з часом змінюється на любов і повагу, а взаєморозуміння і довіра – є основою щасливого спільного життя. Отже, як побудувати гарні стосунки в сім’ї і прожити разом довге і щасливе життя?</span></span> <span st="" yle="text-align:justify;display:block;" class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-size: 14pt;"><span> </span></span></span>
Чувство вины — отрицательно окрашенное чувство, объектом которого является некий поступок субъекта, который кажется ему причиной негативных для других людей последствий.
Бывает так, что вроде бы все вокруг хорошо, но изнутри, нас как будто съедает непонятное чувство, которое не дает возможности ни расслабиться, ни чувствовать себя счастливым. Это чувство тревоги. Часто мы путаем два понятия – страх и тревогу, поэтому важно их уметь отличать.
Семь из десяти обращений ко мне как к психологу связаны с жалобами на собственную неуверенность. Наиболее часто встречающие: трудно сказать «нет», установить контакт с незнакомым человеком, отстоять свою точку зрения, принять решение, чувство, что эксплуатируют другие, нет баланса «давать – брать» в отношениях, ощущение собственной неполноценности.
<span st="" yle="font-size: 11pt; line-height: 115%; font-family: Calibri, sans-serif;">Как определить свой архетип, и с какой Олимпийской богиней это связано. Знание своего архетипа – это как знание своего размера одежды. Это дает понимание своих поступков, способа поведения в тех или иных жизненных ситуациях, дает понимание сильных и слабых сторон характера, понимания как влияет это на взаимоотношения с другими людьми и какого партнера привлекаем и т.д. Все эти знания помогают понять свой сценарий жизни и как можно выйти за пределы прописанного сценария, чтобы жить своей жизнью удачи и радости.</span>
<span style="font-size: 11pt; line-height: 115%; font-family: Arial, sans-serif;">Я покажу вам, как сон вывернуть наизнанку и как получить бесценную информацию о себе.</span><span style="font-size: 11pt; line-height: 115%; font-family: Arial, sans-serif;"> </span>
Есть много идей относительно как относиться и побороть интернет зависимость.
<div>В статье мое виденье, как на этот вопрос мог бы ответить экзистенциальный психотерапевт. </div>
<br />
<i>Сон разума – рисует чудовищ. Стивен Кинг</i>
Пять шкал для определения своего психического здоровья.
<div>Оцените свое текущее состояние и желаемое. </div>
<div>
<h3><span style="font-weight: normal;">(по материалам семинара А.Е.Алексейчика)</span></h3>
</div>
<br />
<span st="" yle="text-align:justify;display:block;">Можно поспорить и скорее всего, будет правдой то, что любая проблема в команде решается через призму коммуникаций. Все с детства научились говорить, но не многие умеют разговаривать.</span>
<span st="" yle="text-align:justify;display:block;">Хотите ли вы стать лидером? Или вы уже являетесь им и вам нужно укрепить свои позиции?</span>
<div><span st="" yle="text-align:justify;display:block;">
<br st="" yle="padding: 0px; margin: 0px;" />
Почему тема лидерства интересна для большинства менеджеров и часто звучит как основной запрос на коучинговое взаимодействие?</span><span st="" yle="text-align:justify;display:block;"> </span></div>
<div><span st="" yle="text-align:justify;display:block;">
<br st="" yle="padding: 0px; margin: 0px;" />
С тем, что <strong st="" yle="padding: 0px; margin: 0px;">лидерство – это мощное конкурентное преимущество</strong>спорить, пожалуй, никто не станет. Более важная цель – найти способы развивать данное преимущество.</span><span st="" yle="text-align:justify;display:block;">
<br />
</span></div>
<br />
<p>Загальна тривога та її вплив на дітей</p>
Период беременности один из самых чудесных и в то же время самых сложных периодов для женщины! Изменение внешности, внутреннего мира ставят перед будущей мамой массу вопросов. А самооценка находится в очень колебательном положении.
<p>Ось і настала довгоочікувана весна. Все більш батьків задаються питанням, чи віддавати малюка до школи, чи потримати ще один рік. У цій статті хочу донести, за якими критеріями потрібно дивитись на готовність дитини до школи.</p>
З появою малюка у багатоьх тат виникає вирій почуттів, страхів, тривог думок, з якими ім важко справитися або знайти відповіді.
