Одного чудового дня я мала необережність написати на своїй візитівці «фасилітатор» — я жалкую про це щоразу, коли даю її простим людям. Чому? Тому що слово незнайоме більшості і часто люди (вільно думаючі і з почуттям гумору) шуткують і перекручують це слово на інше, відоме всім. Тому я вирішила написати цю статтю про це.
Як вам здається що важливо процес чи результат? А що першочергово? Для мене зазвичай, спочатку процес і чим він кращий тим до якісніших результатів ми прийдемо.
Фасилітація – це процес, і саме важке в ньому по власному досвіду – це привести команду, колектив, групу людей до одного спільного бачення. Фасилітація походить від слова facile франц., англ. – легкий. От тому фасилітатор несе таку поважну місію – полегшувати роботу групи. Він далеко не обов’язково повинен володіти темою домовленості, його основна задача – налагодити зручний, легкий, ефективний діалог та дискусію. Кажуть що історія фасилітаторства тягнеться від початку другої світової війни, а саме від історії про відомого Курта Левіна, теоріями якого користується симпатизована мені гештальт-терапія ;). Ця історія про конфлікт на верфі, де люди різних конфесій, національностей не могли знайти спільну мову і тому страждав сам процес кораблебудування. Курт Левін найняв психологів для дослідження і вирішив цю проблему. З того часу і прийнято робити відлік у розвитку фасилітації. Взагалі постать Курта Лєвіна досить і досить не однозначна у історії. Є відомості про його політичну діяльність у розвідці – командування ВПС США і Великобританії виробляти з 1943 року переліки цілей, значною мірою під впливом так званих «кривих Курта Левіна». Він заслуговує спеціальної згадки ще через його ролі в підривній діяльності проти Ірану, Філіппін, Південної Африки, Нікарагуа і Південної Кореї. Повалення шаха Ірану відбувалося за планом, розробленим Куртом Левіним і Річардом Фальком (Richard Falk). Тому всі теорії, які теоретично він розробляв в 30-х роках мали практичне застосування в 40-х.
Більшість досліджень показують, що 90 % усіх проблем у групі пов’язані саме з процесом, тому я і вважаю, що досліджувати сам процес не тільки відповідально, але й дасть результати! Методи фасилітації дуже схожі на основні положення гештальт-психології. Ось, наприклад, цикл усвідомлення (стандартна метода фасилітації):
Що було? Дослідження досвіду і фактів
Які почуття, емоції викликало?
Що це значить для тебе і для групи?
Які дії потрібно застосувати?
Нагадує криву контакту і self-парадигму гештальту, чи не так?
Важливим моментом я вважаю також вчасний зворотній зв’язок або feedback. Чому? Тому що вербалізація понять настільки унікальна у кожної особи, що часто тільки через це ми можемо один одного неправильно розуміти! А це в свою чергу, ускладнює сумісно розуміти суть самої проблеми.
Так чому саме я? Тому що гештальт-терапія навчила мене крім вище написаного, ще слідкувати за груповою динамікою, виділяти фігуру і фон, відмічати захисні механізми, бути гнучкою і використовувати різноманітні інші інструменти. Я думаю, це може зробити процес легким і ефективним і приведе до хороших результатів. А хороші результати я люблю… :)
Ця робота для мене захоплива, — приємно бачити як люди починають чути один одного, а не лише конкурувати своїми прекрасними ідеями (за якими стоїть у кожного власна неповторна історія з особистісними потребами). Чудово також мати можливість працювати з унікальними бажаннями замовника і щоразу інтегрувати різні техніки і методи, які окрім того, залишаться на «балансі» компанії назавжди 😉 Адже у кожного з нас вже є у досвіді все, що нам потрібно для успішності – достатньо лише це «витягнути» на поверхню!