Некоторым хватает ума и порядочности не заводить детей. Выпьем за этих людей. Они спасли минимум одну жизнь от пыток и истязаний. Все персонажи вымышлены, любые совпадения случайны.
<table border="0" cellspacing="0" cellpadding="0" width="100%" st="" yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial, Verdana; font-size: 16px; table-layout: fixed; background-color: rgb(255, 255, 255);">
<tbody>
<tr><td class="from_bb" st="" yle="padding: 0px; margin: 0px 0px 10px; word-wrap: break-word;">
<div itemprop="articleBody">
<p style="margin-bottom: 15px;"><span st="" yle="font-family: Helvetica, Verdana, Arial, sans-serif; font-size: 12px; line-height: 16px;">Очень часто мы начинаем выстраивать нашу жизнь как полную противоположность родительской. К чему это нас приводит?</span></p>
</div>
</td></tr>
</tbody>
</table>
<br />
Психологический портрет подростка. Совершенно не научный. Из опыта взаимодействия с подростками.
<br />
Мой ответ на письмо родителей:
<div>«Раньше наша дочь прилежно относилась к учебе, переживала из-за плохих отметок, серьезно занималась спортом. Но через некоторое время после того, как ей исполнилось двенадцать, ее словно подменили. По всем предметам скатилась, интерес к спорту пропал. Помощь не принимает, говорит, сама разберусь.»
<p style="line-height: 150%;" class="MsoNormal"><span st="" yle="font-family: "Arial","sans-serif";"> </span></p>
</div>
<span st="" yle="font-family: Arial, Verdana; font-size: 16px; line-height: normal; background-color: rgb(255, 255, 255);">Едва малыш появился на свет, родители задумываются о его развитии и воспитании, ищут для этого эффективные методы, подбирают подходящие средства. Одним из таких средств является сказка, причем начиная с самого раннего возраста.</span>
<p>19 правил воспитания детей от Claude Steiner. Увлекаясь теорией Берна о сценариях жизни, особенно сценариями «Без любви», Клод разработал свою теорию «Экономии поглаживаний» и был награжден за нее премией Эрика Берна в 1980 году.</p>
Француженка Памела Друкерман доказала, что справиться с большинством родительских кошмаров отлично помогают французские методы воспитания.
<p class="MsoNormal"><font face="Arial" size="3">Ксюша не хотела идти в школу, она не понимала, почему остальные дети радуются, приближающемуся сентябрю. Ведь придется ходить в ужасном колючем платье, сидеть за партой полдня… <o:p></o:p></font></p><p class="MsoNormal"><font face="Arial" size="3"><br /></font></p> <p class="MsoNormal"><font face="Arial" size="3">Нет, она реально не понимала радость сверстников.</font><o:p></o:p></p>
<span st="" yle="color: rgb(51, 51, 51); font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 14px; line-height: 24px; background-color: rgb(255, 255, 255);">Основа сказки написана вследствие работы, в составе творческой группы "Доктор сказка", по устранению психосоматических заболеваний, в данном случае – бронхиальная астма и аллергия.</span>
<div><span st="" yle="color: rgb(51, 51, 51); font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 14px; line-height: 24px; background-color: rgb(255, 255, 255);">
<br />
</span></div>
<div><span st="" yle="text-align:justify;display:block;">
<br />
</span></div>
<br />
Статья о том, какие кризисы развития переживает ребенок до семи лет и как с ними справляться.
Что останется с нашими детьми, когда нас не будет? Тот голос, которым мы говорим со своим ребёнком сейчас, останется с ним навсегда. Именно этим голосом он будет разговаривать с собой, став взрослым. Все упрёки, нравоучения, наше недовольство им будет принято за основу его собственного отношения к себе.
<span st="" yle="text-align:justify;display:block;">«А какая же она девочка?! Она ни с того, ни с сего толкает ногой в живот, кусается, бьет в спину, когда я прохожу мимо! Девочек я не бью. Девочки – они хорошие. А она не девочка. Я ей сдачи даю».</span>
<div><span st="" yle="text-align:justify;display:block;"><span st="" yle="color: rgb(33, 24, 20); font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; line-height: 20.639999389648438px; background-color: rgb(244, 244, 244);">Автор: Анна Горчинская</span></span></div>
<p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Коли народжується наша перша дитина, у психіці оживають травми нашого дитинства. Є навіть такий феномен,який психологи-клініцисти спостерігають у практиці, як “річниці”. “Штормити” починає тоді, коли власна дитина досягає віку, в якому матір (або батько) пережили психотравмуючу подію. Піднімається незрозуміла і необумовлена тривога, погіршуються стосунки, ускладнюється комунікація з дитиною.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Ненсі МакВільямс на семінарі у Києві наводила приклад із власного життя - коли її доньці виповнилось 9 років (у цьому віці сама Ненсі втратила маму), її стали дратувати найменші прояви доньчиного непослуху. Дуже хотілось різко докоряти доньці: у тебе, мовляв, принаймні матір жива! Психоаналіз допоміг їй зрозуміти, звідки піднімається гірка емоція, і відділити реальні стосунки із донькою від власних старих травм.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Народження дитини, в цьому сенсі, робить нас вразливими. Разом із тим, як вона дорослішає, ми ніби заново проживаємо своє власне дитинство - на емоційному рівні, неусвідомлено. Це може бути болісно, і може змушувати травмувати і свою дитину так, як були травмовані батьки. А може бути - великим шансом упізнати в собі травму і зцілити її. Прожити непрожите, розділивши із своєю дитиною радість нетравматичного дитинства.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Так, деякі матері, що пережили у дитинстві голод і розруху, потім насильно напихали своїх дітей їжею, дряпаючи алюмінієвою ложкою ясна і щиро віруючи, що роблять дітям добро. Але інші змогли їсти такі бажані колись і доступні тепер продукти разом із дитиною, їсти їх як дитина і насолоджуватись разом цією можливістю.</span></p><br /><p st yle="line-height: 1.15; margin-top: 0pt; margin-bottom: 0pt;" dir="ltr"><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Разом із трьохрічною донькою можна вибирати сукні і наївно приміряти перед дзеркалом чудернацькі капелюхи, цілком легально граючись у принцес. Разом із п”ятирічним сином можна прожити день, коли батько (який кинув сім”ю у такий день) підтримує двоколісний велосипед, а син боїться і довіряє.</span></p><br /><span st yle="color: rgb(0, 0, 0); font-family: Arial; font-size: 15px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; text-decoration: none; vertical-align: baseline; background-color: transparent;">Проживання дитинства разом із своєю дитиною має дивовижні зцілюючі можливості. Воно часто потребує мужності, і іноді - підтримки, якщо травми були непростими. А ще - чуйності до дитини і внутрішнього дозволу зробити разом із дитиною дещо для себе, без сорому і провини. Як було написано на одному демотиваторі, “зробивши вигляд, що допомагаєш дитині у пісочниці, можна, не попалившись, награтись нарешті з відерцем, лопатками і формочками”.</span>
<h2 class="descr" itemprop="alternativeHeadline" style="margin: 0px auto; padding: 12px 12px 10px; outline: none; font-family: arial; font-size: 14px; vertical-align: top; color: rgb(51, 51, 51); line-height: normal; background-color: rgb(255, 255, 255);">
<p style="margin-right: auto; margin-left: auto; outline: none; vertical-align: top;">Реальность, которую нам придется принять, такова - рецептов правильного воспитания нет.</p>
<p style="margin-right: auto; margin-left: auto; outline: none; vertical-align: top;"><em style="font-size: 13px; line-height: 18px; color: rgb(68, 68, 68); margin: 0px auto; padding: 0px; outline: none; vertical-align: top;">Малыш сын к отцу пришел и сказал наш кроха</em></p>
<p style="margin-right: auto; margin-left: auto; outline: none; vertical-align: top;"><em style="font-size: 13px; line-height: 18px; color: rgb(68, 68, 68); margin: 0px auto; padding: 0px; outline: none; vertical-align: top;">Папа делай хорошо, и не делай плохо</em></p>
</h2>
<br />
<p>Непослушание, страхи, тревоги и капризы, которые невозможно унять в младшем возрасте, нежелание ходить в детский сад или школу, трудности с успеваемостью в школе, конфликты в отношениях с родителями и со сверстниками у старших детей и подростков – вот неполный список проблем, который заставляет тревожиться родителей.</p>
Когда родители думают о воспитании, то меньше всего они думают о том, как воспитать из дочери счастливую женщину. <br /><br /><br />
Вопрос о сексуальном воспитании детей был и остается достаточно толерантным. Как говорить об этом с детьми, когда именно, об этом попоробуем с вами поговорить в данной статье.