Спробую проаналізувати причини підтримки агресії, спираючись на знання психології та соціології.
Причин підтримки агресії декілька:
1. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Таку поведінку можна спостерігати в ситуаціях підліткового булінгу, рідше – в ситуаціях мобінгу, а також у кримінальних угрупуваннях. Тобто, у всіх приведених ситуаціях іде приєднання до агресора, де агресор апріорі асоціюється з силою. Зауважу, навіть якщо справжньої сили в агресора немає, саме він нападає і тому здається сильнішим для тих, хто спостерігає (ця реакція іде ще з давнини, що той хто нападає, здається сильнішим).
Боягузи (труси) вважають, що бути на боці агресора безпечніше. Тому що якщо ти на іншому боці, то ця агресія в будь-який момент може бути спрямована на тебе.
І оце боягузтво можна побачити в декількох варіантах.
Перший – людина приєднується до агресора і підтримує його.
Другий варіант – це «я нічого не бачу» та «я нічого не знаю». Тобто, людині, нібито не відомо, що відбувається і що робить агресор. Насправді відомо, але безпечніше вдавати «нічого не знаю».
Третій варіант боягузтва – людина розуміє, що те, що робить агресор неправильно (неприйнятно) вона з цим не згодна, але вона боїться довести свою позицію та висловити свою думку.
2. Вплив пропаганди.
Велика кількість ботів, телебачення, театральні постановки – величезна махіна пропаганди, яка робить свою справу. Є люди, які реально вірять у нісенітниці, які саме, навіть згадувати не буду, тому що більшість з нас з цим стикалася.
І тут не можна не згадати фразу Йозефа Геббельса «Дайте мені засоби масової інформації і я зроблю з будь-якого народу стадо свиней».
Пропаганда дуже сильна.
Але найбільший вплив пропаганда має на людей з невисоким інтелектуальним рівнем. Людина, яка здатна аналізувати та критично мислити, рано чи пізно все одно побачить нестикування.
3. Байдужість.
Якщо в першому пункті мова іде про боягузів, які реально бояться і через це боязливо пристосовуються, то в цьому пункті іде мова про байдужість людей. Ці люди зайняті своїми справами і не хочуть вникати в причини агресії та в кількість жертв.
Сюди можна віднести творчих шизоїдів. Зауважу, не шизофреників, а саме шизоїдів. Шизоїди – це здорові люди, з шизоїдною акцентуацією характеру. Їм не вистачає емпатії та інтуїції, вони не здатні відчувати біль інших людей.
В кого ще може проявлятися байдужість. Сюди також можна віднести людей, у яких в житті відбуваються особисті трагічні події. Наприклад, хвора людина чи людина, в якої важко хворіє хтось з близьких. Це може бути жінка, яка потерпає від насилля чоловіка-тирана. Тобто, коли важкість своїх проблем не залишає людині ресурсів, щоб заглиблюватися в проблеми інших.
Це невеликий відсоток, але байдужі люди є, вони були і завжди будуть у суспільстві. Які не цікавляться тим, що відбувається в силу самих різних обставин.
4. Заперечення або втеча від реальності.
Така реакція людей також на руку агресору.
Це люди, які не можуть знайти в собі силу дозволити собі повірити. В них іде така захисна реакція, як заперечення або втеча від реальності.
Такі люди собі вселяють іншу реальність, з якою їм тимчасово легше жити.
Тимчасово, тому що ця стадія заперечення все одно проходить, вона не може буде вічною.
Але чим більше людина намагається втекти від реальності, тим менше вона до неї підготовлена і тим трудніше такій людині буде впоратися з проблемами, які ця реальність їй принесе.
5. Патріотизм.
Є здорові прояви патріотизму, а є нездорові.
Нездоровий патріотизм – це безпідставне переконання, що твоя країна або твій народ краще інших. Причому якщо запитати у цих псевдопатріотів чим краще, то адекватної відповіді ніхто з них не дасть. Але ці псевдопатріоти виступають за підтримку агресії.
Щодо здорового патріотизму, то здоровий патріотизм не може протистояти етиці та моралі. Окремі представники інтелігенції країни-агресора розуміють це і намагаються говорити про це вголос. Такі люди добре знають історію, соціологію, економіку й усвідомлюють, як скотилася їх країна в моральному і економічному плані і наскільки ще впаде вниз…
6. Бідність та заздрість.
Бідні та заздрісні люди одні з найперших виступають за агресію.
Ця категорія людей ніколи нічого в житті своєму не мала і саме вони перші кажуть, що вони готові терпіти.
Терпіти їм не важко, тому що втрачати їм немає чого. Така людина була "голою й босою" і хоче всіх своїх співгромадян на цей рівень спустити. Щоб їй одній прикро не було.
Цю ж недалеку категорію людей відвідують такі думки, як, наприклад: «Чим більше країна, тим ми сильніше». Але зрозуміло, що це мислення ніяк не сучасної людини, а людини XVIII - XIX століття.
Ця ж категорія людей також може мріяти, що зараз ми там завоюємо щось і одразу «Хто був ніким, той стане всім». Хоча всім зрозуміло, що якщо людина була «ніким», то так «ніким» і залишиться, при цьому ні чужа територія, ні чуже майно такій людині не допоможуть.
Підводячи підсумок всього вищевикладеного, треба позначити, що у кожної людини своє місце в цьому суспільстві, своя база (інтелектуальна, соціальна, моральна) на яку вона спирається, свій рівень емпатії та співчуття. І підтримка, осуд або ігнорування сьогоднішньої агресії дуже залежить від розвитку цієї бази, внутрішньої сили людини та від простого розуміння сутності добра та зла.
психолог Тетяна Смирнова
