Коли багато живеш
серед скандалів і раптового ігнору , лав бомбінг б’є по голові як лопата. Жодне
критичне мислення не витримає. Коли зголодніла про ніжності і красивим словам,
а він пише і приходить (спочатку регулярно) з купою сердечок, смішних мемасиків.
Обіцяє вічне кохання і все таке. Капець як романтично. Хоча він потім і зникає
і підчіплює на емоційний гачок. Проте
початок розбещує. Все так солодко і потім … потім нервово як колись у
батьківській сім’ї.
Коли звикла до
отрути бомбардування і нервових зривів коли він пропадає, інші стосунки
здаються прісними як не посолена варена картопля. Може тому ми і уникаємо людей,
спроможних на справжнє кохання бо скучно. Де регулярні атаки любовними словами ?де
зникнення чи скандали на рівному місці?? Якось надто тихо і …і не цікаво. Не
заводить..
Нарцис у гарній
формі розбещує увагою, а тут що?
Люблю тебе.
Просто з іншого кінця дивана ❤️ Деяким людям із шизоїдними рисами
близькість легше дається, коли поруч є трохи простору. Їхня романтика може
звучати так:
— Мені добре
наодинці. Але з тобою мені добре наодинці в одній кімнаті.
Або:
— Я нікого не
хотів бачити. Для тебе зробив виняток. Це, між іншим, майже освідчення.
Тепло не завжди
приходить із барабанами і петардами. Іноді воно тихенько ставить поруч чашку чорного
чаю з лимоном, запам’ятовує, що ти не любиш мед, і надсилає мем із підписом:
«Це ми».
У когось любов —
сто повідомлень на день. У когось — поділитися улюбленою книжкою й дозволити
тобі побачити свій дивний, цікавий внутрішній світ. Екскурсії туди взагалі-то
за попереднім записом лише для особливих 🙂
Звісно, усі люди
різні. Але потреба в тиші цілком може вміщувати ніжність.
І часом «я хочу
побути сам» має прекрасне продовження: «А потім — з тобою».
Але коли ти
втомилася від бомб і від скандалів, ти можеш змінити себе у терапії і навчитися
цінити тихе кохання. Тихе «я поруч» варте тисячі дофамінових вибухів.
