Хочу поділитися особистим.
Учора в рамках співпраці проекту Пізнання та Біліотерапія: твоя книга щастя проводили семінар "Стійкість у мінливому світ".
Говорили про нагальне: де брати ресурс у сучасному нестабільному світі? Як виживати у світі, який постійно змінюється? Як бути впевненим у завтрашньому дні?
Мене вразив коментар однієї учасниці: "Що, справді, можна бути стійким? Мати якийсь внутрішній стержень? І не пасувати перед перешкодами?"
Теж замислююсь про це.
Особливо, про те, як це відчувається в реальності.
У книжка пишуть гарно: відчуття опори, впевненості... і так далі.
Як це у житті?
Розкажу про свій нещодавній досвід. А ви вже самі міркуйте)
На минулому тижні декілька днів я була не в найкращому стані.
Я відчувала почуття тривоги, іноді навіть паніки.
Тіло охоплювало тремтіння.
Як кажуть часто клієнти "накривало" час від часу.
Але життя тривало: спілкування з близькими, робочі задачі, дозвілля, відпочинок. Моменти "Я не ок" були фоном і водночас фігурою цієї частинки життя.
Час минув. Стало краще.
І учора спілкуючись з однією близькою людиною, розповідаю їй про техніки самопомічі.
І раптом ясно усвідомлюю: вони стали частиною мене самої!
Ніби дивлюся на те, що відбулося, з іншою точки зору.
Розумію, що в тій ситуації, коли мені було погано, я не лише проживала складні почуття, а й допомагала собі.
Що я робила?
• виокремлювала час для себе (медитація, гарячий душ не за призначенням, а для розслаблення, просто постояти під водичкою; читання художньої літератури);
• відвідували місця, де отримувала натхнення чи дарували його для інших (радість від радості іншої людини - це окреме задоволення!);
• виражала свої почуття на папері (виписувала усе, що турбувало);
• допомагала тим, кому було погано (слухала, була поряд, давала свій відгук);
• перемикалася між різною діяльністю;
• давала собі підтримку (згадував приємні моменти у минулому, давала собі погладжування, підбальорювала).
Все це допомого мені не застрягти на непростих переживаннях.
А рухатися далі і вийти з ситуації з ресурсом)
Головний інсайт цього у тому, що прості речі - найкращі наші помічники.
І стійкість для мене у тому, щоб дозволяти собі мати різні почуття та стани.
При цьому не переставати ставитися до себе з повагою та любов'ю.
Знати, що що б не сталося, у мене є мінімум одна людина, яка мене підтримає! Я сама)
А що ви думаєте про це?
Як відчуваєте стійкість?
Учора в рамках співпраці проекту Пізнання та Біліотерапія: твоя книга щастя проводили семінар "Стійкість у мінливому світ".
Говорили про нагальне: де брати ресурс у сучасному нестабільному світі? Як виживати у світі, який постійно змінюється? Як бути впевненим у завтрашньому дні?
Мене вразив коментар однієї учасниці: "Що, справді, можна бути стійким? Мати якийсь внутрішній стержень? І не пасувати перед перешкодами?"
Теж замислююсь про це.
Особливо, про те, як це відчувається в реальності.
У книжка пишуть гарно: відчуття опори, впевненості... і так далі.
Як це у житті?
Розкажу про свій нещодавній досвід. А ви вже самі міркуйте)
На минулому тижні декілька днів я була не в найкращому стані.
Я відчувала почуття тривоги, іноді навіть паніки.
Тіло охоплювало тремтіння.
Як кажуть часто клієнти "накривало" час від часу.
Але життя тривало: спілкування з близькими, робочі задачі, дозвілля, відпочинок. Моменти "Я не ок" були фоном і водночас фігурою цієї частинки життя.
Час минув. Стало краще.
І учора спілкуючись з однією близькою людиною, розповідаю їй про техніки самопомічі.
І раптом ясно усвідомлюю: вони стали частиною мене самої!
Ніби дивлюся на те, що відбулося, з іншою точки зору.
Розумію, що в тій ситуації, коли мені було погано, я не лише проживала складні почуття, а й допомагала собі.
Що я робила?
• виокремлювала час для себе (медитація, гарячий душ не за призначенням, а для розслаблення, просто постояти під водичкою; читання художньої літератури);
• відвідували місця, де отримувала натхнення чи дарували його для інших (радість від радості іншої людини - це окреме задоволення!);
• виражала свої почуття на папері (виписувала усе, що турбувало);
• допомагала тим, кому було погано (слухала, була поряд, давала свій відгук);
• перемикалася між різною діяльністю;
• давала собі підтримку (згадував приємні моменти у минулому, давала собі погладжування, підбальорювала).
Все це допомого мені не застрягти на непростих переживаннях.
А рухатися далі і вийти з ситуації з ресурсом)
Головний інсайт цього у тому, що прості речі - найкращі наші помічники.
І стійкість для мене у тому, щоб дозволяти собі мати різні почуття та стани.
При цьому не переставати ставитися до себе з повагою та любов'ю.
Знати, що що б не сталося, у мене є мінімум одна людина, яка мене підтримає! Я сама)
А що ви думаєте про це?
Як відчуваєте стійкість?
