Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.
Присоединяйтесь к нам

Чтобы быть в курсе всех интересных новостей, оставьте свою почту

Также следите за нами в соцсетях

Авторизация
Логин:

Пароль:

Авторизация
Логин:

Пароль:

Укажите ваш E-mail
Подписаться

Крила, посмішка, депресія

Подписаться на автора Крила, посмішка, депресія
18 Октября 2017 23:57:00
719

«Ты снимаешь вечернее платье,
Стоя лицом к стене,
И я вижу свежие шрамы
На гладкой как бархат спине.
Мне хочется плакать от боли
Или забыться во сне,
Где твои крылья, которые
Так нравились мне.»
 
Ці слова знають багато людей. Пісня Наутілуса «Крылья» далеко не нова…
Останнім часом бачу багато постів у соціальних мережах стосовно депресії, а точніше фото людей з посмішками за декілька годин чи хвилин до спроби самогубства. Вдалої чи ні не так важливо… Як на мене. Суть у простому слові «депресія»…
У мене вони завжди асоціюються з янголами без крил. З янголами на спинах, яких глибокі і болючі рани. І не має різниці, що на обличчях. Вони посміхаються, мають купу ідей і навіть якісь плани. Домовляються зустрітися через тиждень. Діляться досвідом, і бувають дуже продуктивні.  Вони можуть жартувати і цими жартами наче знецінювати всі проблеми світу цього… Живі і сонячні, здатні зігріти і врятувати інших людей… будь-кого тільки не себе. Такі вони, янголи без крил. А потім одного дня вони зникають. І зникають на завжди. Без вороття. І близьких опановує страх, розпач, біль, вина… І лунає просте питання «чому?». Але відповідь не приходить…
Я знаю як втратити свого такого янгола… Знаю і тих хто теж їх втрачав. Така втрата лишає слід у душі який не зникає. Ти живеш далі, та якщо той янгол був тобі близьким ця втрата – шрам який болить завжди.
Під статтями на тему «депресії з посмішкою» я знаходила часто питання «а як же ж тоді розпізнати?», «як допомогти?». Сиділа. Думала.
Справа в тому, що на превеликий жаль «симптоми» одночасно можна і важко побачити. Підвищена збудливість, занадто яскравий, показний оптимізм (наче людина сама себе переконує), несамовита працездатність, а інколи прямо кажучи залежність від роботи чи навчання\хобі. Таким людям може бути важко лишатися на самоті і вони тікають у натовп. Або навпаки замикаються у чотирьох стінах. Вони постійно у дії як «білка у колесі» і не можуть (не через реальні фактори) зупинитися. А ще творчість. Дуже часто показниками емоційного стану є не слова у повсякденні, а результати творчої діяльності таких людей. Або обрані ними книги, фільми чи соціальні питання. Навіть зовні помітні зміни. У поставі. У обличчі. У поведінці вони наче намагаються пригорнутися до вас і водночас відштовхнути… Та попри все чомусь дуже рідко ми помічаємо все це і не звертаємо на це увагу… Не тому що ми сліпі чи байдужі… На мою думку скоріше через те що дуже страшно… Страшно побачити маску посмішки на своєму близькому. Страшно усвідомити, що тому кого ти любиш на стільки погано що він\вона не бажають більше жити. Страшно і боляче. І це нормально. 
Питання самогубства часто лякає людей. Лякає до тремтіння у колінах, колотіння серця і підвищення тиску… І ось тут ми часто робимо найбільшу помилку. Ми знецінюємо («та не вигадуй», «забий», «чого ти паришся?», «не верзи дурниць»), змінюємо тему, порівнюємо, вмикаємо оптимізм… Чому? Бо досить часто на справді мало хто знає що слід робити у цій ситуації. І мало хто готовий зіштовхнутися з тим жахливим і невимовним болем, який шматок за шматком відриває від душі нашого співрозмовника. Цей біль страшний і він часто лякає і нас самих. Це не означає що ви погані, якщо злякалися. Ні. Ви просто людина і боятися це нормально. Та у таких ситуаціях дуже важливо все ж набратися сил і спробувати хоч трошки бути хоробрим. Хоробрим, щоб почути і побачити. Хоробрим щоб хоча б допомогти дійти до психолога. Хоча б так. Не обов’язково самим вступати в боротьбу з монстром. Варто хоча б визнати для початку що він є. І варто покликати на допомогу. А ще варто бути поруч…
По справжньому бути. Обійняти. Зігріти. Підтримати. Дуже часто цей жахливий біль, що спонукає людей до самогубства це результат глибокої холодної самотності. Від неї душа промерзає і вкривається ранами. Від неї виникає безнадія і відчуття непотрібності. Це недовіра до світу. Відчуття що тебе зрадили та покинули. Це наче лежати в опіковому коли на тобі не має шкіри… Саме так болить душа… І так важливо щоб у такий важкий час з такою людиною хтось був поруч. Хтось кому не байдуже. Хтось хто не дасть оцінки твоєму стану, просто буде поруч і повторюватиме знову і знову що любить і що буде з тобою попри все.  
Та на жаль і тут не має гарантій. Справа у тому що ця самотність живе настільки глибоко у душі що подекуди близьким не вдається пробитися до неї. Цей холод дуже часто є глибоким внутрішнім станом на який важко подіяти ззовні. Це не означає що не варто спробувати чи не варто боротися. Варто. Завжди. Попри все. Та ще варто пам’ятати що на превеликий жаль рішення підти з життя людина приймає сама. І на жаль вона має на це право. А нам лишається інколи просто змиритися з тим що вже відбулося. Попри біль і смуток прийняти це.
Я часто чую що самогубці слабкі люди. Що вони не витримали ударів долі, і тому їх не варто жаліти. Та я не можу з цим погодитися. Ні що не трапляється без причини. І не кожна проблема чи емоція здатна змусити людину відібрати у себе життя. Те що дріб’язок для одного, для іншого – нестерпний біль. Ми різні тож не варто вішати ярлики.
Тож як допомогти? Любити, слухати і вірити коли кажуть що болить душа. Намагатися почути і підтримати. Бути поруч. І головне – звернутися до спеціаліста. На жаль це все. Але це теж не мало.


Теги: #psychology #psychologist #психология #психологія #личность #особистість #депресія
Понравилась статья? Расскажите друзьям:

Подписаться на новые комментарии к этой статье:
Подписаться

Комментарии

Оставьте первый комментарий

Добавить комментарий

Ваш комментарий добавлен


Другие публикации автора:

Мамы. Выгорание. Уроки выживания.
Сегодня хотелось бы поговорить про эмоциональное выгорание. Разговор будет не простой. Сам феномен эмоционального выгорания я предлагаю рассмотреть в контексте состояния молодых мам (так уж вышло что именно в этом контексте я рассматривала этот вопрос на днях). Но уверяю вас, что ряд приемов и техник, описанных сегодня, будут актуальны не только в вопросах родительства и не только мамам. И так…
Пожизненное заключение или "правильный взгляд на женщину"
Подобно Еве и Лилит, мы часто делим женщин на «правельных» и «не правельных». Осуждая одних и вознося других. Мы превозносим жертвы женщин, таким образом формируя бесконечный шлейф с долгов, пронизывающий целые поколения.  
Щастя, як ціна успіху, або проект "надлюдина"
Що таке успіх, і що ховається за яскравими софітами успішності?
А також як ми вчимо дітей бути успішними?

«Я сам собі психолог»
Ще за часів навчання в університеті я зіштовхувалася з низкою тверджень від оточуючих, серед яких були і мої знайомі (хто себе впізнає – вибачте, я пишу не с ціллю образити). Ці твердження стосувалися мого фаху, і на превеликий жаль дуже розповсюджені. І скільки б часу не минуло, я чую їх знову і знову. Тому сьогодні прийшло натхнення спробувати з ними розібратися. І може для когось це буде корисно.
Крила, посмішка, депресія
Останнім часом бачу багато постів у соціальних мережах стосовно депресії, а точніше фото людей з посмішками за декілька годин чи хвилин до спроби самогубства. Вдалої чи ні не так важливо… Як на мене. Суть у простому слові «депресія»…
Коли літери грають у хованки…
Останнім часом я багато пишу на своїй сторінці у Facebook. Та це не дивно. Ще з малечку я багато писала.  Спочатку загатки, які сама вигадувала, потім вірші і прозу. Особисті щоденники, ессе, роздуми… Я і досі потихеньку продовжую свою творчу діяльність. Та, як ви (ті хто то читає) могли помітити, з граматикою у мене стосунки досить важкі. Хтось скаже – лінь, хтось – безграмотність і неосвіченість… А я скажу особливість, яка має свою назву – дислексія. І, можливо у то важко повірити, та таких як я у світі вистачає. Та давайте почнемо спочатку.

Топ публикаций
Как свои недостатки интегрировать в достоинства Как свои недостатки интегрировать в достоинства Зачастую, вместо работы над недостатками люди впад...
Препятствия на пути воли. Препятствия на пути воли. Утро каждого человека начинается с его волевого ре...
Если с мамой невыносимо общаться. Часть 4. А кто из нас мама? Если с мамой невыносимо общаться. Часть 4. А кто из нас мама? Цикл статей у меня про маму, хотя эта часть относи...

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.

Новое на форуме

Перейти на форум


Мы в соцсетях

Присоединяйтесь к нам в телеграм

Telegram psy-practice