Недавно я ознайомився з книгою «Ми-це наш мозок» всесвітньовідомого нідерландського нейрофізіолога Діка Свааба, який спеціалізується на порушеннях у роботі мозку та є одним із засновників Нідерландського банку мозку.
Що стосується останнього-це напевно найкрутіший банк світу, оскільки він зберігає не золотовалютні запаси, а людську пам’ять, мислення, емоції, фізіологічні показники здоров’я та психопатологій, які відображаються на зовнішньому вигляді мозку та проявляються у його діяльності.
Цей банк зберігає та досліджує мізки людей, які після смерті погодились стати для нього донорами. І це надзвичайно важлива та потрібна ініціатива, яка може врятувати життя мільйонам людей, які страждають від важких захворювань.
На основі досліджень Нідерландського банку мозку наука отримує цінні дані, частина з яких вже практично використовується при допомозі людям із порушеннями у роботі мозку. Книга «Ми-це наш мозок» - синтенція корисних знань та розвінчання міфів, які проливають світло на такі порушення у роботі мозку як хвороба Альцгеймера, кретинизм, шизофренія, відхилення сексуальної поведінки, надмірна агресивність та ін.
Хоча спочатку читається доволі важко (відсутність медичної освіти та складність для мене медичної термінології), з часом ти звикаєш до манери написання і наукові терміни в суміші із моментами сухим поданням матеріалу вже не викликають такого відчуження.
Чому людина не вибирає свою сексуальну орієнтацію, наскільки важливий процес правильного проходження родів, чому чоловіки більше страждають шизофренією та яка роль генетики у її передачі, як впливають на ваш організм наркотики, алкоголь і чому їхній вплив на плід ще страшніший при вагітності?
Чому важливо отримувати достатню кількість йоду?
Як отруйна хімікатами риба вплинула на здоров’я дітей індійських поселень, коли споживалася задовго до їхнього народження?
Чому людина не єдина істота, яка проходить дзеркальний тест на самосвідомість?
Як за допомогою електростимулятора в мозку люди позбуваються епілепсії та чому лоботомія минулого-це велике непорозуміння історії? Відповідь на ці та багато інших запитань ви знайдете у цій блискучій роботі лікаря-інтелектуала.
Втім, на мою глибоко суб’єктивну думку, в книзі також було те, що мені не сподобалося, а також те, з чим я не згідний взагалі. Наприклад мені не до вподоби стійке відчуття страху, побоювання та нагнітання, яке автор обрав для передачі інформації в книзі. «Все пропало!», «Ми всі помремо!», "Чим далі, тим гірше!" і т.п. посили читаються майже в кожному розділі книги. Це напевно сучасний тренд подачі інформації у формі апокаліптичного залякування, який мені дуже не подобається.
Також я не зрозумів подачі переписок автора із критиками його світогляду, численними демонстраціями власної думки на певні питання та типову категоризацію мислення з виключенням будь-якої протилежної точки зору. Втім, напевно те, що стосується лікарів (нейрофізіологи, лікарі-психотерапевти та психіатри-це лікарі)-їм однозначно такий тип мислення може бути корисним та помічним в роботі. Все ж таки вони працюють з нездоровими людьми, а не як психологи (зі здоровими) і їм не потрібно вести філософську дискусію із собою та зовнішнім середовищем.
Найбільше у мене викликає супротив головний тезис книги «Ми-це наш мозок», можливо через відмінність світогляду з її автором на природу людину.
Альтернативу до світогляду Діка Свааба та небезпеку такого бачення світу прекрасно висвітлив український філософ Андрій Баумейстер в своєму ютюб-відео «Роберт Сапольськи & Ко: опасный и агрессивный догматизм».
Я вважаю, що людина-це набагато більше, ніж мозок. Втім ця робота є фундаментальною і однозначно варта вашої уваги. Читайте на здоров'я!
Якщо вам подобаються мої відгуки на книги, пов’язані з природою та психікою людини-залишайте відгуки і я буду продовжувати.
Такі враження склалися у мене від знайомства із цією книгою. Як і завжди-раджу скласти власні, прочитавши самотійно.