Зв’язок між ідентичністю та нервовою анорексією
Его-синтонна природа нервової анорексії характеризується тим, що пацієнти сприймають НА як частину свого істинного «Я», а не як розлад, що потребує лікування.
Его-синтонна природа нервової анорексії характеризується тим, що пацієнти сприймають НА як частину свого істинного «Я», а не як розлад, що потребує лікування.
«Мы часто ссоримся», «Мы вообще не ссоримся» - к психологу обращаются как те, так и другие. Интересно, правда?
Чи можна бути цілком незалежним і, якщо так, то від кого або від чого? Щоб зрозуміти це треба спочатку зрозуміти, що таке залежність і для чого вона потрібна?
Нам усім не подобається, коли на нас ображаються. Принаймні, я не зустрічала таких людей. При цьому ми всі переживаємо образу час від часу. Хтось частіше, хтось рідше, а хтось, стверджує, що не вміє ображатись, але, часто люди просто не усвідомлюють, що ображені.
Гумор це цілюща сила, яка заслуговує серйозного ставлення та суто людський феномен, який дозволяє дистанціюватися від усього і всіх, а значить, і від самих себе, щоб взяти себе в руки.
А еще ее съедала боль, что она нужна своей семье до тех пор, пока приносит в дом деньги. Анастасия зарабатывала больше мужа. И за это ей тоже было стыдно.
Низкая агрессия – бич нашей современности (половина людей слишком агрессивны, а вторая половина – тихие и скромные, забились в уголок и трясутся, будто мышки). Что делать, если вам страшно проявить себя, свою агрессию, не хватает энергии на жизнь? Какие сферы жизни в этом случае страдают?
Ведь чтобы не ошибиться и не опозориться лучше ничего и не делать. Так верней и надежней.
«Женщина с мужчиной в отношениях, и произошел конфликт… Объективно – мужчина не прав. Должна ли женщина первая примириться, чтобы сохранить отношения?»
Які стосунки можна назвати ідеальними або нормальними? Чи бувають стосунки без конфліктів?
Німецький гештальт-терапевт Бертрам Мюллер запевняв - сильне невротичне почуття провини – це маркер, що ви не дозволяєте собі чогось хотіти. Тож давайте сьогодні про почуття вини. Що це таке і під яким соусом її подають?!
Чому розуміння травматичного досвіду та ПТСР важливо для партнерів?
Важливо усвідомлювати зміни в одній людині у стосунках, оскільки це може спричинити зміни в партнерстві. Таким чином, управління наслідками травматичного досвіду або посттравматичного стресового розладу не стосується лише людини з
Проработав страх, родовой запрет и токсичной убеждение – Алина распаковала право пробовать НОВОЕ даже через ошибки или сомнения. Главное, она увидела, что у нее есть ЭТО ПРАВО.
Обесценивание – очень болезненная тема, особенно если это связано с детством, когда обесценивали родители или другие взрослые, окружающие вас.
Є такі люди якім все одно на інших людей, на те як вони почуваються поряд з ними, боляче їм щось чути від них, чи добре їм взагалі поряд і все таке інше. Це формально-шаблонний погляд на таку картину. Про це навіть важко писати, бо воно таке позасвідоме, що важко про це думати.
Люди люблять говорити, і люблять вони говорити переважно про себе. Тенденцію постійно перемикати розмову на себе соціолог Дербер назвав розмовним нарцисизмом. Розмовний нарцисизм включає переважне використання “відповіді-перемикання” і недостатнє використання “відповіді-підтримки".
Наиболее сильное оружие ОКР это тревога. Она включается с помощью навязчивых мыслей, иногда они провоцируют стыд, или вину, но самым мощным механизмом является именно тревога.
розкажу, як наше деструктивне уявлення може проявлятись у бажанні пити таблетки, тривозі коли не приобрано, у агресії і ненависті до нашого партнера без причини, постійному забрудненні свого одягу і т.д.
«Как проработать неправильные убеждения, заложенные тревожным требовательным родителем? Например, если есть трудность, то ее нужно бояться. Из-за этого тяжело контролировать свои негативные мысли и эмоции»
«Понимаю, что молодому человеку не интересно проводить со мной время. Сваливаю все на усталость из-за тяжелой работы – работает ночью, домой возвращается днем… Но кажется, что оправдываю его… Предлагаю сделать что-то вместе, но в ответ слышу «Нет, мне не интересно это, давай в другой раз…».