Я вважаю, що лідерство можна дослідити, вивчити і розвинути в собі. Але я вважаю, що «начитка» лекцій, теоретичний матеріал нічого не вартує без практичного наповнення. Лідерство потрібно досліджувати і розвивати практично - як у груповому, так індивідуальному форматі. Спробую пояснити.
В основі будь-яких взаємодій лежить наша вітальні енергія. Чи не так? Ми не можемо діяти, впливати, тощо, якщо в нас немає сил(енергій..) Що це означає? В кожному з нас є енергія. Як тільки виникає у нас момент збудження (збільшення енергії на якийсь подразник – він теж може бути зовнішній або внутрішній), ми повинні його зрегулювати. А це дуже тонка справа, вона приходить з життєвим досвідом, передбачає турботу про безпеку зі збереженням інтересу. Регуляція збудження неможлива без хорошого відчування себе і розпізнавання своїх потреб, а ще вимагає сміливості, підприємливості та здорового глузду в поводженні з ними.
Тому для успішного задоволення потреб важливо:
- Їх розпізнавати, тобто використовувати свої почуття як інформативні сигнали;
- Бути здатним ризикувати зустрічатися з незнайомим, пробувати і перебирати об'єкти, відкидати невідповідні і здійснювати вибір;
- Бути здатним відкладати задоволення, тобто витримувати напругу фрустрації і вибудовувати потреби в ієрархію;
- Володіти гнучкістю використовувати для задоволення потреб різноманітні об'єкти;
- Бути здатним витримати пік переживання близькості;
- Бути здатним осмислювати досвід, тобто виносити уроки і навчатися.
Ці здібності і описують людину, яка може на кожному етапі пошуку задоволення і зміни енергії творчо погоджувати внутрішні і зовнішні умови, модулювати збудження і, лавіруючи, рухатися вперед. Простішими словами – лідер це той, в кого ці навички розвинуті дуже добре і тому він виділяється серед інших. Тому і енергії в нього більше, так як «економно» розподіляє її.
Про таких людей часто говорять, що вони агресивні. Якщо відкинути негативне забарвлення слову «агресія», а розглянути лише біологічний підтекст, то, агресія формується вродженими задатками; потребами; пізнавальними і емоційними процесами; актуальними соціальним умовами в поєднанні з попереднім научінням.
З чого можна зробити висновок, що лідерство як феномен є і вродженою і набутою якістю, тісно пов’язаною з агресивністю. Звичайно, на жаль, вроджені задатки змінити неможливо, але навчитися кращій взаємодії з середовищем можливо лише дотикаючись до самого середовища. Чому ж це не відбувається в повсякденному житті? Тому що в кожного з нас є ціла система переривання контактування, уникання реальності та шляхи в «обхід». Тому психологічна групова та індивідуальна робота (групи, тренінги тощо) – це місця, де формується безпечний простір для вивчення власних особливостей та «затиків»(переривання контактування) та можливість отримання зворотного зв’язку від середовища (інших людей).
Хочеш бути лідером? Не витрачай свій час лише на читання книжок – почни практично вивчати себе!