×
Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.


Уважаемый читатель сайта!
Приглашаем присоединиться к нашим социальным страницам. Спасибо, что ты с нами!
Спасибо, я уже с вами!
Авторизация Регистрация
Логин:

Пароль:
psypractice

Топ публикаций

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.


Мы в соцсетях
Новое на форуме

Перейти на форум

Укажите ваш E-mail


подписаться

Повернення додому (художня замальовка на тему: «Що таке Любов?»)

21.07.2014 17:31:37
Подписаться на автора
3780
Повернення додому (художня замальовка на тему: «Що таке Любов?»)
Повернення додому (художня замальовка на тему: «Що таке Любов?»)


Валізи вже були складені і акуратно розташовувались біля дверей. До виходу з готелю залишалось ще цілих двадцять хвилин.

Вона лежала в його обіймах щаслива і заспокоєна. 

«Тепер я знаю, що таке Любов», - прошепотіла вона.

«І що ж воно таке?» - запитав він.

«Все просто…», - вона ніжно поцілувала його, посміхнулась і в неї засяяли очі.

Вона присіла на ліжку і, з ледь помітною ейфорією, почала розповідати:
"Дочитала я сьогодні вночі "Сойчине крило"... Франко - це справді сила... От якраз сойка – це і є метафора відданого щирого справжнього кохання, сильного і такого, що буває раз в житті. Якогось дуже природнього, не штучного, чистого... Мабуть, все-таки, природнє кохання - це найкраща характеристика; тут щось на рівні інстинктивно-інтуїтивної сфери, ти точно знаєш і відчуваєш, що це САМЕ ТА людина…, Твоя! Якось так...".

«Цікаво, цікаво…», - промовив він, обійнявши її коліна та приготувавшись уважно слухати.

"Так от", - продовжила вона так само захопленою. – «Я переконана, що любов - це перш за все перетворення. Я не буду зараз розказувати про всі можливі моделі перетворення при різних типах любові… Я на цю тему цілу теорію розробила!...» - в цю мить вона посміхнулась так мило і звабливо, що він, не стримавшись, своїм пристрасним поцілунком на якусь мить перервав її розповідь.

"Для мене любов - це перетворення, народження чогось нового", - продовжила вона через мить. - "Перетворення двох окремих одиниць в щось цільне (народження цього цільного). Підкреслю, що це не злиття, а власне САМЕ перетворення, при цьому кожен з двох залишається або не залишається (це теж залежить від різних умов) таким, яким був до цього.Може трохи сумбурно виходить, не знаю, чи ти вловлюєш, те, що я хочу сказати, бо тяжко підібрати потрібні слова, щоб точно передати свої думки…", - вона зупинилась на якусь мить пильно вдивляючись йому в очі.

Він ствердно кивнув, мовляв: "Так, так... розумію...".

"Так ось", - продовжила вона. - "Коли людина любить... Ось так...по-справжньому... вона з часом починає відчувати сильну потребу в цій іншій  людині. Е. Фромм писав "незріле кохання говорить: "Я люблю тебе, бо ти мені потрібний", зріле кохання говорить:  "Ти мені потрібний, бо я тебе люблю"… Але  і в першому, і в другому випадку, йдеться про потребу. І якраз в цій потребі криються ті "страшні монстри", що можуть знищити найпрекрасніше кохання. Серед цих "монстрів" найперший, -  коли ця потреба плутається з- або підмінюється (знову ж таки в залежності від конкретної людини і ситуації) залежністю... Наступний "монстр" - це страх втрати Бо якщо я відчуваю сильну потребу в комусь, то що буде зі мною, коли я цю людину втрачу?... Більше не буду "монстрів" зачіпати… Щоб зрозуміти образ сойки вистачить і цих двох. Марія злякалася свого перетворення, своєї залежності, і боялася втратити. Звідси ревність до сойки (бо якщо він полюбить когось більше, ніж мене, то він мене покине, а я цього не переживу, я ж бо його потребую… я ж залежу від нього…). Вона, вбиваючи сойку, вбиває, перш за все, якусь вільну свобідну частину себе (варто лише згадати той образ її, коли вона йшла по лісу і вони вперше зустрілися, і образ, коли вона «істерить» після вбивства сойки). Тож…, вона, - вбивши сойку, -  вбиває в собі оте природнє чисте кохання… І, як наслідок, - залишається уже невротичне кохання, від якого вона намагалася втекти, коли поїхала з Генрисем… Вбита сойка - це вбита природність кохання, це вбиті свобідні природні частини душі. А її крила - це біль від цього вбивства (нездатність уже літати на крилах свого кохання), який вона намагалася "засушити" в собі. Їй це не вдалося, бо справжню любов "вбити" нелегко, а тим більше "засушити"…  І тому вона посилає одне крило йому…, так ніби ділиться уже своїм болем з ним. Справжня любов настає вже тоді, коли обоє побачать "скелети" одне одного, переболять болі одне одного, зможуть "вилікувати" душевні рани одне одного, тоді і настане етап злиття тілесного і духовного, і нарешті - перетворення життя кожного і народження життя для двох!... Тобто те, що вони почували одне до одного до вбивства сойки - це ще не була любов, це було кохання, точніше закоханість, може пристрасть… Щоб навчитися любити по-справжньому, треба проробити колосальну духовну роботу. Хтось цього боїться і при перших труднощах "пасує". Але "ніч найтемніша перед світанком". Хоча інколи і треба "стрибнути" в невідоме, а це теж лякає. Та хто наважується, потім точно не жалкує, бо справжня любов - це не залежність, а природна потреба бути разом, і це нормальне самовідчуття і самопочуття, коли не разом; справжня любов - це не невротична, а духовна потреба в іншій людині... Після першого етапу любові - закоханості - йде обов'язково болючий момент ("вбивство сойки" - це як найбільш радикальний приклад болючого моменту). О, знайшла метафору до цього. Це як народження дитини: коли вона в животі у мами, там тепло, гарно, спокійно (закоханість), але так не може бути вічно, щоб рости, розвиватися далі, в маминому животику уже тісно, треба народжуватися, а це страшенний біль і стрес і для мами і для дитини, але потім нове життя (справжня любов), що дає змогу рости, творити, вірити, просто насолоджуватися існуванням). Тобто нова справжня любов народжується нелегко, інколи болить достатньо сильно, бо потрібно перебороти багато страхів, сумнівів, подолати залежність, інколи пройти перевірку часом і т.д. Це не значить, що якби Марія не вбила сойку, то вони не полюбили б одне одного справжньою любов'ю. Якщо б вони довірилися природньому, то теж любов би настала і настало б перетворення, і цей процес не був би таким болючим і довгим. Знову ж таки як при родах: коли довіряєш інстинктам і природі, коли розслабляєшся і слухаєш своє тіло - болить менше і народжуєш легше. Природа часто цілком спроможна подбати про себе сама, але їй інколи так тяжко і страшно довіритися...».                       

«Ух ти!» - вигукнув він. – «Круто!!!... Я завжди казав, що ти дуже розумна!.. Можеш писати нову статтю!».                          

Вона, задоволена, знову пірнула в його обійми. Залишалось ще цілих п’ять хвилин до виходу.                    

Він погладив її лагідно по волоссю і проговорив тихим спокійним голосом. «Але для мене все якось справді набагато простіше…», - сказав він.

«І як же?» - запитала вона з цікавістю.                 

Він, глянувши на неї, міцно-міцно пригорнув до себе: «Любов – це як повернення додому… Ти просто відчуваєш раптом, що саме це – твій дім… і більше нікуди не хочеш звідти іти…»…
 







Понравилась статья? Читай больше вместе с нами


Комментировать:


Другие публикации автора:




яндекс.ћетрика