- порушення сну;
- втрата апетиту:
- нав2язливе повертання до певних подій, думок;
- ви збуджені та роздратовані або відчуваєте паніку (серцебиття, тремтіння рук, кошмари);
- постійне відчуття, тривоги, тіло не розслабляється навіть у вісні;
- гострі, які дуже важко контролювати, приступи гніву або відчаю;
- притуплення відчуттів, апатія, депресія, намагання забуття. то це може свідчити про наявність психологічної травми.
Те, що відбувається з вами – це наслідки отруєння організму гормонами стресу, а також перенапруження нервової системи та механізмів психологічного захисту.
Що потрібно, щоб покращити свій стан:
дозовано отримувати інформацію із ЗМІ (чим більше ви присвячуєте себе джерелам інформації, тим більше ви підкріплюєте свою тривогу, неспокій, страхи);
чіткій режим дня, харчування;
вживайте побільше сезонних овочів та фруктів;
сон (8-9 год.); якщо не можете заснути, не залишайтесь в ліжку зі своїми думками. Встаньте, пройдіться, щоб втомитись і знову спробуйте заснути. Запишіть свої думки на папері. Помийте посуд. Випийте чаю з мелісою, м2ятою або теплого молока з медом. Провітріть кімнату перед сном… Сон прийде;
на вихідних відвідайте баню, сауну (адже наше тіло завжди фіксує в собі напруження, тривогу), шлях до зцілення можна почати і через тіло;
проста фізична праця: прибирання, робота на землі, по господарству, рубання дров. Люба фізична діяльність благотворно впливає на нервову систему та психіку людини;
зменшіть до мінімуму споживання стимулюючих речовин (особливо ввечері) шоколаду, коли, цигарок, зеленого чаю;
дуже помічним є контакт з природою: посидіти на сонці, дивитися у воду, на вогонь, на небо, відчути запах трави, землі, торкнутися дерев, каменів.
Поради батькам:
коли дорослий відновлює себе, може дати раду своїм переживанням, емоціям, тоді це вже величезна допомога вашій дитині. Якщо дитина бачить спокійних, врівноважених батьків, в неї з2являється відчуття «все буде добре»;
не показуйте дітям сцени жорстокості, (фото, відео);
намагайтеся обговорювати політичні питання (якщо вони надто бурхливо та емоційно говоряться) без присутності дітей;
дітям можна сказати про події в описовій формі, не нагнітаючи тривоги та страху;
обов2язково поділіться з дітьми, що ви відчуваєте. Діти інтуїтивно відчувають ваш стан. І якщо ви будете казати «все добре», а в самих на душі тривога та страх, то діти втратять до вас довіру, тому що ваша поведінка, невербальна мова (міміка, жести, поведінка) посилають іншу інформацію. Наприклад: «Я тривожусь, за…., але я вірю, що все буде добре. Ми з тобою поруч.»;
вечір намагайтеся проводити з дітьми (в спільній грі, перегляді фільму доброго та позитивного);
у вихідні всією сім2єю гуляйте, культпоходи, похід до друзів;
ніколи не обманюйте дітей; якщо йдете в небезпечне місце, скажіть, що ідете, але обов2язково повернетесь і що ви на зв2язку. Дітям притаманна фантазування, і якщо вони не мають про вас інформації, то дофантазують собі безмежно, повірять у власні фантазії та запустять весь вирій емоцій (негативних);
Якщо ж вам не вдається самостійно справитися зі своїми переживаннями, то в нашій клініці ви можете отримати кваліфіковану допомогу сімейних та дитячих психотерапевтів!
Миру вам і гармонії в ваших сім2ях!
Як оберегти себе та дітей від стресів та масової тривоги!
Кожний новий день привносить в наше життя багато стресів, страхів, тривоги. Зараз, перебуваючи на піки неспокою, ми, дорослі, відчуваємо себе незахищеними, не відчуваємо стабільності, а такі емоції, як тривога та страх зашкалюють на наших «барометрах». Щодня ми задаємо собі питання «А що буде завтра?», але це питання залишається риторичним. І лише вирій емоцій є наростаючим. Всі ЗМІ навколо говорять про політичні події. І, звичайно, діти не можуть залишатися поза подіями. Спостерігаючи останнім часом за рольовими дитячими іграми, їх характер змінився, вони грають у сучасну війну, використовуючи сучасні назви, називаючи прізвища теперішніх політиків. Це свідчить, що діти перебувають також у епіцентрі неспокою. З одного боку добре, що наші діти мають вихід у іграх, саме в іграх вони програють та проживають свої страхи, тривогу, агресію. А з другого боку потрібно бути дуже толерантними до дітей, інформуючи їх про сьогоднішні події. У багатьох батьків постає питання «Чи говорити дітям, що відбувається, чи ні? А якщо так, то «якими порціями? І як саме подавати інформацію?», «А що робити з власною тривогою?». Спробуємо роздивитися з вами ці питання, а також як можна стабілізувати себе сьогодні, адже діти є дзеркалом наших власних станів. Якщо у вас, шановні дорослі, на події в нашій країні спостерігаються наступні речі:
Понравилась публикация? Поделись с друзьями!
