Люди по-різному описують свій стан під час панічної атаки. Для тих, хто не розуміє, про що мова, уявіть, що ви гуляєте в парку і раптом бачите величезну пащу голодного крокодила, який швидко рухається у ваш бік. Що ви будете відчувати?
Отож, спробуємо трохи розібратись в тому:
Як спрацьовує організм в момент паніки?
Що варто робити, щоб допомогти собі?
Що таке панічна атака?
Панічна атака є крайнім проявом фобічного розладу. Найчастіше це – страх смерті або небуття.
Частими фізіологічними проявами панічних атак є:
- різке відчуття серцебиття, ніби серце вистрибує з грудей;
- відчуття нестачі повітря під час вдоху;
- тремор кінцівок;
- відчуття напруження в тілі.
Багато людей характеризують панічну атаку страхом раптової смерті. Дехто починає відвідувати медичні заклади аби отримати клінічне підтвердження наявним під час паніки симптомам. Після обстежень лікарі часто стверджують, що організм функціонує добре і немає причин для тривоги. Ця інформація підсилює страх божевілля, що супроводжує людину, яка страждає на панічні атаки.
Як спрацьовує організм в момент паніки?
Почну із простих прикладів.
Більшість із вас легко пригадають відчуття в тілі перед першим побаченням. Це може бути і посилене серцебиття, і головний біль, і відчуття спазму в животі. При цьому ви є здоровою людиною, але тіло має певні реакції на стрес.
Якщо ми маємо явну загрозу життю, то мобілізація організму необхідна для того, аби вижити. В моменті раптової небезпеки, частина мозку вимикається («думаючий мозок»), а частина (амигдала) бере на себе відповідальність за виживання. Саме гормони стресу мобілізують наш організм і дають нам можливість мати сили аби чинити опір небезпеці: втікати чи боротись. Тож якщо ви побачите роззявлену пащу крокодила, то вже не будете думати про те, що вдягнете на побачення, чи як сплануєте вихідні. В цьому моменті організм має вижити і він повинен мобілізувати вас максимально швидко і ефективно.
Але часто панічним атакам не передують явні загрози життю. Це може бути суб’єктивне відчуття небезпеки, коли людина раптом ніби опиняється в пастці. І тоді прояв тіла сприймається, як божевілля.
Уявіть, що стоїте на старті 100-метрової дистанції і чекаєте на сигнал. Але щось не спрацьовує у судді і він не запускає сигнал старту. Ви напружені, організм максимально налаштований на швидке реагування. Але потрібно стояти хвилину, дві, п’ять, десять. Що буде з вами?
- серце буде масивно битись;
- тіло буде більш напруженим, ніж коли ми стоїмо в планці;
- дихання стане поверхневим і частим.
І, таким чином, ми отримуємо синдром гіпервентиляції легень, коли вуглекислий газ починає тиснути на симпатичний відділ нервової системи і виникає відчуття, що зараз щось має трапитись. Але як тільки ми побіжимо, все налагодиться.
Що варто робити, щоб допомогти собі?
При панічній атаці:
- Приведіть організм в стан фізичної активності (потрібно пробігтись, швидко пройтись, зробити будь-яке фізичне навантаження).
- Озирніться довкола і спробуйте назвати декілька речей, які ви бачите (зупинка, дерево, будинок, авто).
- Почуйте звуки, які вас оточують (це можуть бути птахи, шум дерев, чиїсь розмови).
- Випийте якийсь напій, смак якого ви відчуєте відразу (кава, сік і т.д.).
- Відчуйте запах кави, парфуму або будь-чого, що ви зможете розпізнати на нюх.
- Поговоріть з кимось, хто зможе вас вислухати.
Важливо витримати натиск панічної атаки і не дати їй можливості розгорнутись. Але це лише частина допомоги собі. Бо для того, аби добратись до тих речей, які всередині вашої психіки запускають страх смерті, варто звернутись до психотерапевта.
Не зволікайте! Бо психотерапевти, зазвичай, гарніші і безпечніші за крокодилів)))
