Криза вихідного дня або неофіційний термін для вихідних лінощів
Весь час робочих днів, при сумбурі й зайнятості, при втомі та безлічі справ, фоново думаю, як класно буде почитати на вихідних, додивитись серіал, написати розповідь чи повчити англійську та займусь масою інших справ, які так люблю. Адже зараз надто зайнята, багато роботи, домашніх турбот, і на все те немає сил. Суворі будні, що поробиш. А потім приходять вони, такі довгоочікувану вихідні. І..нічого не робиться. Немає бажання, натхнення, сил і краще поспати подовше, почну потім щось. А так непомітно, в блуканні у виборі заняття, і проходять дні. Раз за разом натикалась на це І думала ну як так, чого ж не робиться, хоча треба було думати, чого ж не хочеться.
Форми і характер таких випадків, можуть бути вкрай різні. Але тим не менше, за часту вони залишаються єдино дозволеною(не тільки зовнішньо, але і внутрішньо) формою прокрастинації. При чому, не від робочих справ.
Чи хочеться мені дочитати складну, професійно цінну книгу? Та безумно. Але, є ряд моментів, які відштовхують - доводиться багато розбиратись в написаному, відчуваю що взялася за неї зарано, замало досвіду, сумніваюсь, що впораюсь в практичному використанні, витратила на неї вже багато часу, а ще навіть не половина і т.д. В різних речах, є аспекти, які обумовлюють наш внутрішній протест від них. Він не завжди сталий, часто періодичний, але від того не легший: давалось важко, вийшло погано минулого разу, не впораюсь до необхідного часу який сама собі поставила, виходить не так, як собі уявляла, і т.д. вставте потрібне.
Проте, ця діяльність, залишається бажаною і цінною, і саме в моменти, коли ми не можемо до неї приступити, як під час авралу, глибоко в середині є спокій, що з тими труднощами стикнутись не доведеться, можна бажати її заспокоюючи себе тим, що зараз просто не час. Частим аспектом виступає навантаження планів і бажань. Зробити все, доторкнутись до всіх речей яких хотіла за цей вільний час. Але тим самим час і перестає бути вільним, а стає таким же робочим, спланованим і елемент відпочинку в ньому стирається.
Можна по різному з цим вправлятись, розібрати внутрішні протести й "стопи" точно, але також, як не іронічно, щоб припини відкладати заняття на потім - відкласти на потім всі. Звільнення себе і свого часу максимально, зрештою створює імпульс, бажання з'являється. Формується і пріоритетність, тієї необхідної, бажаної зайнятості, адже кінець кінцем інколи це і просто бажання проспали всі вихідні.