×
Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.


Уважаемый читатель сайта!
Приглашаем присоединиться к нашим социальным страницам. Спасибо, что ты с нами!
Спасибо, я уже с вами!
Авторизация Регистрация
Логин:

Пароль:
psypractice

Топ публикаций

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.


Мы в соцсетях
Новое на форуме

Перейти на форум

Укажите ваш E-mail


подписаться

Батьки і діти: статеве виховання дитини

14.02.2016 09:23:23
Подписаться на автора
1763
Батьки і діти: статеве виховання дитини
Батьки і діти: статеве виховання дитини


Розвиток гармонійної особистості залежить від багатьох чинників, одним з яких є становлення статевої сфери. Сімейне виховання відіграє головну роль у цьому процесі, оскільки саме батьки та найближче оточуюче середовище опікуються питаннями статевого виховання і статевої соціалізації дитини.

Статеве виховання дитини
Психологічне усвідомлення дитиною своєї статі — тривалий процес, який відбувається протягом становлення її особистості, формування самосвідомості, образу самої себе. На усвідомлення своєї статі впливають як біологічні, так і соціальні чинники.

Статеву ідентифікацію співвідносять з особистим сприйняттям приналежності до чоловічої чи жіночої статі. Сексуальна приналежність має відношення до таких біологічних характеристик, як хромосоми, зовнішні і внутрішні статеві органи, гормональний статус, гонади і вторинні статеві ознаки. Під час нормального розвитку біологічні та соціальні характеристики формують паттерн (зразок), завдяки якому особистість не має сумнівів із приводу її статевої приналежності.

Становлення статевої сфери особистості дитини
Статеве становлення дитини розпочинається у віці 6—8 місяців, коли вона може розрізнити чоловіка і жінку, які її доглядають. У півтора року відбувається її первинна ідентифікація з певною статтю. До двох років дитина засвоює перші ігрові ролі, що відповідають її статі.
Зазвичай хлопчики праг­нуть до незалежності: вони утверджують свою індивідуальність, намагаючись відокремитися від того, хто їх виховує, наприклад від матері. Для хлопчиків важливо отримати від батьків любов-довіру, у якій хлопчик може отримати підтримку через довіру, що спонукає його до досягнень.
Для дівчаток характерна взаємозалежність: вони набувають особисту індивідуальність під час соціальних контактів та відносин. Натомість, дівчаткам важливо дати любов-турботу, отримуючи яку від батьків, вони розуміють, що їх люблять не за досягнення, а за факт їх існування, за факт, що вони дівчатка.

   У віці трьох років відбувається чітка поляризація характеристик, типових для певної статі. Водночас у свідомості трирічної дитини уявлення про стать як щось дане людині назавжди відсутнє. До 4—5 років дитина вже розрізняє типові заняття чоловіків і жінок. У 5—6 років вона частково усвідомлює незмі­нюваність статі, тобто може вірити, що в майбутньому перетвориться із хлопчика в дівчинку або навпаки. У 6—7 років дитина остаточно усві­домлює незмінюваність статевої належності.
Основними чинниками, що впливають на завершення статевої ідентифікації дитини є її статева соціалізація і виховання в сім’ї.
Дослідники стверджують, що статева ідентифікація дитини є результатом нагромадження куль­турних впливів, а також переживань, набутих завдяки спілкуванню з членами сім’ї, оточенням. Фізичні ознаки біологічної статі такі, як загальний фізичний розвиток, пропорції фігури, її параметри тощо, співвідносять зі складною системою соціальних норм, до якої входять ситуативні заохочення, покарання, а також статева ідентифікація кожного з батьків. Комплекс цих явищ становить статеве ототожнення.
Під час життєдіяльності сім’ї, спілкування з батьками у дитини виникають первинні уявлення про мужність і жіночність, статеві відмінності, різні ролі, які виконують батько і мати. Адже все, що відбувається в родині, суттєво впливає на ранню статеву соціалізацію дитини. Ставлення батьків до статі дитини від моменту її народження створює певне середовище, сприятливе для розвитку за одним із типів — жіночим або чоловічим.

Функції сімейного статевого виховання дитини

   Батьки — це перші й основні вихователі своєї дитини, оскільки під впливом їхнього виховання розпочинається становлення і розвиток нової особистості, її світогляду. Адже сім’я піклується про потомство, його фізичне і моральне здоров’я, тобто про його поступову соціалізацію.

   Статеве виховання — невід’ємна частина морального виховання, пов’язана з певними педагогічними і медичними проблемами. Цілі статевого виховання визначає те, що виховує цілісну особистість, здатну усвідомити соціальні і моральні норми, власні фізіологічні і психологічні властивості та завдяки цьому встановлювати адекватні взаємини із представниками своєї та протилежної статі. Статеве виховання має допомогти несформованій особистості засвоїти роль хлопчика чи дівчинки, юнака чи дівчини, а в майбутньому — роль чоловіка або жінки, чоловіка або дружини, батька або матері тощо.

   Виховання є цілісною системою ідей і звичок особистості, це вироблення певної активної позиції, що має стати орієнтиром під час соціалізації — засвоєнні культурних і моральних стандартів, — і здійснюється на кожному віковому етапі. Під час спілкування з дітьми батьки свідомо чи несвідомо реалізують певні виховні функції:
• морально-культурну — сприяє формуванню оптимальних форм соціальної поведінки;
• емоційну — забезпечує емоційну стабільність поведінки;
• сексуальну — запобігає виникненню можливих статевих відхилень і сприяє формуванню бажаних форм спілкування із представниками протилежної статі;
• правову — сприяє формуванню первинного соціального контролю.

   У сім’ї, що нормально функціонує, виховну роль батьків складно переоцінити, адже саме в межах сімейного союзу дитина первинно соціалізується. Тож виховання і соціалізація — це два вектори процесу формування особистості.

    Вплив культури на формування статевих уявлень особистості
Культура (сукупність матеріальних і духовних цінностей), завдяки цінностям, нормам, традиціям формує в суспільстві особливі форми поводження, спілкування, моральні та етичні засади духовного життя.

   Серед низки функцій, що відіграє культура, є її конструктивність — зокрема її гендерні (статеві) особливості, а саме чоловічі та жіночі ролі, прийняті в конкретному етносі.
Особистість не є ізольованою, вона живе в суспільстві і відчуває певний вплив культури і виховання. Впродовж свого розвитку під впливом виховання, соціалізації особистість набуває низки ролей, які вона виконує в суспільстві.

   Кожне суспільство, кожна культура виробляє певний комплекс ознак, яким повинна відповідати поведінка представників кожної статі. Такі ознаки представлені у кожному етносі, суспільстві у вигляді гендерних уявлень щодо поведінки: маскулінності, фемінності, андрогінності, зміст яких обумовлений рівнем розвитку суспільства, розподілом праці в ньому, культурою, релігією, звичаями.

   Сьогодні ми можемо спостерігати деяке нівелювання статевих ролей в суспільстві. Чоловіки стають подібними до жінок за статевими ролями, а жінки — до чоловіків, не вміючи інтегрувати і гармонійно розвивати і чоловічі, і жіночі якості в межах особистості. Це явище відбувається завдяки інформатизації суспільства, впливу так званих інформаційних технологій, і завдяки процесу глобалізації, що невпинно поширюється.

   Сучасні науковці вважають, що в умовах становлення інформаційного суспільства з’являється більш гнучка система статеворольової ідентифікації, виникнення якої обумовлене цілою низкою обставин — економічними, політичними, етичними. В епоху глобалізації на особистість здійснюється постійний інформаційний тиск. За таких умов, людина у процесі оцінки предметів і явищ дійсності спирається здебільшого не на власний досвід, а на одержувану з навколишнього світу інформацію. У зв’язку з цим, змінюється й інформаційний аспект значущості й поширеності гендерних уявлень і очікувань.

   Жінки, не отримуючи належну повагу та пошану в сім’ї та суспільстві, втрачають рівень задоволеності, спокою та щастя, і, керуючись власною незадоволеністю, переходять на територію чоловіків.

   Внаслідок таких дій жінка маскулінізується, тобто набуває чоловічих рис, і сім’я для неї переходить на другий план, внаслідок чого інститут сім’ї має всі шанси зруйнуватися.

   Фізіологами доведено, що рівень жіночих гормонів, прогестерону та естрогену, підвищується також саме завдяки побудові відносин, піклуванню, турботі, любові, що, відповідно, забезпечує здоров’я жінки та відчуття нею задоволення й щастя. А рівень чоловічого гормону тестостерону підвищується завдяки соціальній активності, досягненням цілей та захисту.

   Жінка покликана будувати відносини, створювати теплі стосунки, поширювати прийняття, розуміння та любов, а не доводити всьому суспільству свою значимість досягненнями. Діючи з позиції лише досягнення та нівелюючи своїми природними якостями побудови відносин, материнства, жіночності, жінки ніколи не досягнуть задоволення, а чоловіки отримають всі шанси на фемінізацію. Таким чином, зміна гендерних ролей призведе до дисгармонії в суспільстві.

   Звісно, зміни в суспільстві потрібні, проте зміни на краще. Ми не повинні підміняти істинні поняття новими поняттями, які ніби допоможуть суспільному поступу, і нівелювати ті істинні норми й принципи, якими керувалися наші прабатьки. Оскільки культурна традиція має давні багатотисячні коріння, сучасне суспільство, при актуалізації питання формування й виховання особистості, має керуватися, передусім ціннісними духовними надбаннями і висловлювати таке бачення, яке би допомагало сучасним чоловікам і жінкам у процесі самоусвідомлення та саморозвитку, в процесі побудови сімейних відносин та виховання дітей в духовній, гармонійній атмосфері. Мужність і жіночність ніхто не відміняв!



Теги: статеве виховання, розвиток особистості
Понравилась статья? Читай больше вместе с нами


Подписаться на новые комментарии к этой статье:
Подписаться


Другие публикации автора:




яндекс.ћетрика