Всім привіт, дорогі друзі! З вами Іван Рудий - @rudyi.psy
Перш ніж нариватися на хейт в соцмережах, який напевно буде, поясню власну позицію з приводу переходу російськомовних громадян України на українську мову.
Я вітаю такий перехід та завжди заохочую людину до цієї важливої зміни. Чимало моїх клієнтів, які раніше спілкувалися російською, усвідомлено та добровільно без жодних маніпуляцій з мого боку, чи з боку інших людей перейшли на українську мову. Вони прекрасно спілкуються, можливо з деякими помилками, хоча ми всі помиляємося. Кожен із них для цього переходу мав якісь власні причини і я не розпитував їх про це. Не претендую на істину в останній інстанції і саме тому сьогодні спробую пофантазувати, якими ці причини могли б бути і чому рішення перейти на українську мову надзвичайно правильне.
Знаю про трагічну історію України і не хочу, щоб для кожного покоління була власна трагедія. Вважаю, що перехід російськомовних громадян України на українську мову – це фундамент побудови нового культурного середовища та запобігання майбутнім трагедіям через підсилення українського суспільства.
При цьому ніколи і нікому не буду вказувати, якою мовою розмовляти, тим паче говорити людям, що я їх не розумію. Вважаю, що це зверхня позиція по відношенню до співрозмовника, яка аж ніяк не призведе до жодних змін у його поведінці, уявленнях чи звичках.
Всю свою публічну діяльність веду та вів завжди виключно українською мовою. Я робив це не тільки тому, що українська – моя рідна мова, а й тому, що мені байдуже на російський ринок, я не хочу з ними працювати та й не хотів ще до того, як це стало мейнстримом.
Сьогодні обговоримо тему, яка чимало піднімалася в інформаційному просторі України, особливо після повномасштабного вторгнення росіян. Тема переходу на українську мову важлива для розгляду, як серед російськомовних громадян України, так і тих, кому не подобається наявність в нашій країні будь-чого, що пов’язує нас із країною-агресором. Втім дуже часто аргументи останніх по відношенню до перших є доволі грубими, притягнутими за вуха та емоційними.
Якщо ваш аргумент стосовно потреби переходу громадянам України з російської на українську емоційний, а не раціональний, то рекомендую усвідомити одну просту річ.
Люди змінюються і я щиро вірю в це, на відміну від деяких популярних психотерапевтів. Втім особистісна зміна найчастіше можлива саме за двох умов:
1) Людина сама захотіла змінити щось в собі, власній поведінці, звичках та установках;
2) Трапилася надзвичайна або ж катастрофічна подія, яка різко змінила реальність навколо. В цьому випадку будучи звичною собою особистість уже не може контактувати з новою реальністю.
Думаю, що тут не потрібно пояснювати – катастрофа відбулася.
Чому ж тоді в Україні надалі живуть громадяни, які спілкуються російською мовою? – запитає мене прихильник радикального відторгнення всього російського.
Банально тому, що людина не хоче це змінювати в собі і це її вибір (подобається вам це чи ні), або ж можливий варіант, що на індивідуальному рівні людина досі не зустрілася із катастрофою війни (таке дійсно можливо).
У практичній психології (найчастіше психодинамічні теорії та гештальт-терапія) описаний такий механізм психологічного захисту як опір. Він полягає в тому, що коли в психотерапевтичному контакті людина зустрічається із тим, з чим дійсно варто працювати вона всіма своїми діями противиться цій роботі. Це робиться для того, щоб зберегти звичний стан речей (статус кво) та запобігти змінам, тут пам’ятаємо, що зміни – це дуже часто невідомість, яка може налякати.
В роботі людини з психологом опір часто проявляється в агресивності, намаганні змінити тему розмови, запізненнях та перенесеннях зустрічей без явних на те причин. Чим більше психолог намагатиметься боротися з опором, тим сильнішим цей опір ставатиме. В психологічній літературі цей процес називається тиском на амбівалентність.
Часто опір приходить в терапевтичний процес разом із запереченням – іншим механізмом психологічного захисту, що проявляється у відмові контактувати із новою реальністю. Так от, уявіть собі, що навіть в процесі безпечної психотерапевтичної роботи, коли людина добровільно приходить до спеціаліста за змінами, все ж виникає опір до змін. І уявіть наскільки сильним цей опір буде тоді, коли людині без жодної на те згоди вказуватимуть, що їй робити і які особистісні зміни у неї мають відбутися.
Тут зауважу, що в клієнтцентрованій терапії, в якій я практикую, не ведеться робота з опором, оскільки тема та напрямок розмови визначаються тільки клієнтом.
Емоційні аргументи неефективні та не можуть бути ефективними у намаганні переконати іншу людину щось змінювати у своїх звичках.
Також емоційні аргументи не враховують контекст життєвого досвіду людини, приємних спогадів, пов’язаних із музикою, літературою чи маминою колисковою і все це у людини було російською.
Єдиним емоційним аргументом, який показав свою ефективність після повномасштабного вторгнення росіян стало добровільне бажання до відсторонення від всього, що пов’язане із російською культурою, в тому числі й мови. Втім, будьмо чесними – далеко не у всіх це бажання виникло, або стало настільки інтенсивним, щоб призвести до особистісних змін. Поведінкові зміни та зміна звички – це завжди зусилля та дії, в більшій чи меншій мірі.
Будь-яка діяльність чи особистісна зміна стає куди легшою та приємнішою, якщо вона є осмисленою. Осмисленою діяльність стає в тому випадку, якщо починаючи щось робити я знаходжу відповідь на запитання «Навіщо я це роблю?».
Крім емоційних аргументів завжди є аргументи раціональні.
Мотивація особистісної чи поведінкової зміни може бути зовнішньою та внутрішньою.
Зовнішня скерована обставинами навколишнього середовища, або бажанням отримати якийсь об’єкт із зовнішнього світу (високооплачувана робота, кар’єра, гарний автомобіль) і для цього необхідна певна зміна. Наприклад не знаючи українську мову я не зможу влаштуватися на хорошу роботу, стати своїм у спільноті цікавих людей і т.п.
Внутрішня мотивація містить глибинний компонент і дає відповідь на запитання: «А навіщо мені отримувати цей зовнішній об’єкт?», «Яку потребу я задовільню, отримавши щось у своє життя (наприклад знання української мови)?» Можливо у цьому випадку я почну поважати себе, можливо самореалізуюсь і т.д.
Припустимо, що ви знайшли не тільки зовнішню, а й внутрішню мотивацію для переходу на українську мову, але це ще не все.
Існують дві ключові мотиваційні направленості: мотивація досягнення успіху та мотивація уникнення невдач. Люди скеровані останньою дуже бояться робити помилки і кожна невдала спроба сприймається ними як катастрофа. Помилок можна боятися настільки, що й взагалі відмовитись від бажаної діяльності.
При вивченні чи вдосконаленні будь-якої мови дуже важливо полюбити власні помилки і почати дивитися на них, як на сходинки до зростання. Цей процес перемикання ключової мотиваційної направленості дасть вам неймовірний ресурс для змін.
Спробуємо пошукати раціональний сенс переходу на українську в науковій сфері. Тут можна сказати, що за когнітивними дослідженнями доведено, що мова дуже сильно впливає на процес мислення людини. Тому англомовна людина мислить трошки по-іншому, ніж україномовна, а людина, яка спілкується китайською мислить по-іншому, ніж перші двоє. Якщо бажаєте змінити чи вдосконалити мислення, то вивчення, а також практика української мови значно вплине на цей процес в якісному напрямку.
Якщо шукати раціональний сенс переходу на українську мову у загальнокультурній та історичній сферах, то можна відзначити наступне…
Українська мова стає трендовою! Це прекрасно, тому що українці, які раніше спілкувалися російською постійно були залучені у російське інформаційне поле. Якщо пропаганда росіян після повномасштабного вторгнення своєю маячнею викликала у вас шок, то напевно вам дуже поталанило не контактувати з їхніми наративами раніше. Така пропаганда у них десятиліття, а то й більше.
Саме через залучення українців у російське інформаційне поле посередництвом музики, фільмів та блогерів українське інформаційне поле біднішало (дефіцит якісної музики, мало літератури українською, відсутність перекладу на українську закордонних фільмів та книг, бо українці розуміють російську).
Через російське інформаційне поле в нашу країну систематично заходили наративи пропагандистів, що в кінцевому призвело до війни, яку розв’язали північні сусіди проти нас та розповсюдження колабораціонізму в регіонах, з яких ця війна почалася 8 років тому.
Саме тому своїм усвідомленим рішенням сьогодні ви можете покращити життя в Україні для майбутніх поколінь завтра. А я підтримаю вас на шляху до будь-яких змін, які зроблять життя кращим.
Іван Рудий, практичний психолог, клієнтцентрований терапевт та сімейний консультант.
