Вікно толерантності - це термін, який використовується для опису зони збудження, в якій людина здатна функціонувати найефективніше. Коли люди знаходяться в цій зоні, вони зазвичай здатні легко отримувати, обробляти та інтегрувати інформацію, а також без особливих проблем реагувати на вимоги повсякденного життя.
Коли людина знаходиться в межах свого вікна толерантності, це зазвичай означає, що мозок працює добре і може ефективно обробляти стимули, вона здатна розмірковувати, раціонально мислити і спокійно приймати рішення, не відчуваючи себе пригніченою або надто збудженою для прийняття поміркованих рішень.
Під час сильного стресу люди часто відчувають періоди гіпер- або гіпозбудження. Гіперзбудження, інакше відоме як реакція "бий/біжи", часто характеризується підвищеною пильністю, почуттям тривоги та/або паніки, а також прискореним перебігом думок. Гіпозбудження, або реакція "заморозки", може викликати почуття емоційного оніміння, порожнечі або паралічу. У кожному з цих станів людина нездатна ефективно обробляти стимули. Прифронтальна область кори головного мозку, так би мовити, відключається, що впливає на здатність мислити раціонально і часто призводить до розвитку почуття дисрегуляції, що може набувати форми хаотичних чи надто жорстких реакцій. У ці періоди можна сказати, що людина знаходиться за межами вікна толерантності.
Стрес, викликаний травмуючою чи іншою негативною подією, може «виштовхнути» людину за межі вікна толерантності . Люди, які пережили подію, що травмує, в подальшому можуть реагувати на стрес, навіть незначний, з крайньою гіпер- або гіпозбудливістю. В результаті пережитого їхнє вікно толерантності може стати більш вузьким або негнучким. Звужене вікно толерантності може призвести до того, що люди легше сприймають небезпеку та реагують на реальні та уявні загрози або реакцією "бий/біжи", або реакцією "завмирання".
УПРАВЛІННЯ ВІКНОМ ТОЛЕРАНТНОСТІ
Зона гіперактивності
При підвищенній збудливості. Робити повний вдих та повний повільний видих. Звернути увагу на підйом та спад дихання, коли воно наповнює та спустошує груди та/або живіт.
При відчутті люті, гніву:
- обійняти себе на 10 секунд, обхопивши себе міцно руками;
- витягнути руки перед собою, щоб зняти напругу, що накопичилася;
- струснутися, щоб зняти напругу;
- випити води, щоб охолодити себе та заспокоїти нерви.
При проникненні спогадів. Звернутися до себе зі словами: «Це лише спогад», «Я зараз просто спровокований» або «Я можу бути тут - прямо зараз».
При відчутті імпульсу заподіяти біль собі або комусь іншому:
- притиснутися до стіни, зосередьтеся на відчутті заземлення, починаючи з ніг і далі по всьому тілу;
- сісти на стілець, повністю опустити ноги на підлогу або, стоячи випрямитись, повністю витягнувши хребет. Потім повільне сканування навколишнього оточення, називати об'єкти, що знаходяться в полі зору.
При тремтінні. Робити повільні та легкі вдихи. Не потрібно дихати занадто глибоко. Краще сісти в крісло або на диван і обгорнутися ковдрою. Деякі люди почуваються краще, якщо вони також накривають голову.
При прискоренні серцебиття. Відвернути увагу від області серця, звернути увагу на відчуття в ногах. Звернути увагу на відчуття заземленості і зв'язку з підлогою або землею.
Зона гіпоактивності
При онімінні. Злегка стиснути передпліччя протилежними руками. Також підвищити усвідомленість, помічаючи навколишнє оточення за допомогою п'яти органів почуттів. Що ви бачите, чуєте, відчуваєте? Якщо є можливість, спробувати щось на смак.
При відчутті «провалювання». Міцно притиснутися до стіни, повністю витягнути руки, підняти голову та звернути увагу на стопи. Повернути відчуття тіла за допомогою теплої ванни, масажу, ароматичних свічок, смачної їжі.
При розриві зв'язку або відчутті деперсоналізації. Уповільнити темп поточної діяльності. Потім міцно, але лагідно стиснути передпліччя, ікри, стегна, тощо.
При відчутті холоду або паніки. Сісти зручно в крісло або на диван, огорнутись в ковдру. Зосередитись на повному, повільному вдиху, постійно повертаючи свої думки в теперішнє.
