Джудіт Герман описує відновлення після травми яке відбувається в три етапи (стадії). На першому етапі
основна увага приділяється забезпеченню безпеки та стабілізації клієнта. Коли це
завдання розв'язане робота переходить до наступної стадії – «Пам'ять та оплакування (скорбота)».
Третій та останній етап зцілення описується як етап «Відновлення зв'язку».
Ця стадія фокусується на розширенні та пожвавленні світу відносин клієнта.
Три стадії одужання Герман – це не простий лінійний процес, як може здаватися. Кожен клієнт проходить ці етапи у різному темпі. Зазвичай це складний та емоційно важкий процес. Людина можете повернутися до першого етапу будь-якої миті, якщо потрібно відновити безпеку. Можна перейти до третього етапу, який має назву «Відновлення зв'язку», і виявити, що дещо залишилося неопрацьованим на етапі «Пам'ять і скорбота». Не існує обмежень щодо тривалості кожного з трьох етапів або кількості повернення до більш раннього етапу.
Мета першого
етапу – допомогти відновити базове почуття безпеки та довіри. На цьому етапі
важливо поділитися з терапевтом своєю історією травматичних подій, історією
сім'ї та стосунків. Стосунки з терапевтом мають вирішальне значення для
успішної терапії. На цьому початковому етапі головне − відчути себе
стабільнішим, не почуватися хаотичним та некерованим. Терапевти, які діляться
із клієнтом планами терапії можуть фактично розширити можливості клієнта, бо
знання – це сила. В деяких обставинах, щоб допомогти клієнту відновити контроль,
зменшити тривогу та гіперзбудження, може знадобитися застосування
психофармакології.
На цьому етапі клієнт і терапевт працюють над стратегіями, які допоможуть клієнту почуватися менш пригніченим і з більшою ймовірністю залишатися в межах свого «вікна толерантності». Вихід за межі «вікна толерантності» − це стани паніки, неконтрольованної таривоги або заціпеніння та відключення. Визначення того, які стратегії будуть найкориснішими для досягнення почуття контролю над своїми станами, емоціями та спогадами, є спільною роботою клієнта та терапевта. Ці стратегії допоможуть залишатися в рамках «вікна толерантності». Як тільки клінт досягає стабільного і контрольованого стану розпочинається більш глибока робота на другому етапі.
Другий етап
моделі Герман називається «Пам'ять та скорбота». Він фокусується на
травматичній події, яка викликала проблеми клієнта. Клієнтам пропонується
згадати травматичну історію, щоб вона перетворилися з фрагментів на повну
картину. Мета цього етапу – розповісти повну історію травми, при цьому терапевт виступає у ролі свідка та союзника.
Той, хто пережив травму, визначає, скільки інформації буде розказано на кожній
терапевтичній сесії. Тонкий баланс між поверненням до минулого та збереженням
безпеки постійно обговорюється між клієнтом та терапевтом. Стан клієнтів, які
уникають своїх травматичних спогадів може не покращуватися в терапії,
сповільняти процес відновлення. З іншого боку, ті клієнти, які дуже швидко
згадують свою травматичну історію, можуть стати пригніченими та втратити почуття
безпеки. В такий момент важливо повернутися до стратегій, які клієнт засвоїв на
першому етапі, щоб повернути почуття безпеки під час спогадів. Це допоможе залишатися
у «вікні толератності» і ви відчувати себе сильнішим. Необхідно знайти баланс
між почуттям безпеки та зустріччю з минулим.
Скорбота –
це неминучий результат травматичної втрати. Іноді клієнти пручаються жалобі,
щоб «позбавити злочинця перемоги». Зрештою, жалоба − це необхідний аспект зцілення.
Цей етап може нагадувати збирання складного пазлу тому дуже важливе терпіння. Інколи люди відчувають, що досягли певного прогресу, а потім можуть відчути, що знову застрягли. Коли клієнт перебуває в самому розпалі роботи, інколи важко помітити, що відбувся якийсь рух, але, швидше за все, так воно і є.
Третій етап «Відновлення зв'язку» фокусується на розвитку
нового «Я». Старі переконання, які надавали сенс життю, були поставлені під
сумнів травматичною подією, і тепер потрібно розвивати нові стосунки. На цьому
останньому етапі важливо приділяти час та енергію турботі про себе. За словами
Герман, це означає турботу про своє тіло, навколишнє середовище, матеріальні
потреби та стосунки з іншими людьми. Завдання полягає в тому, щоб вийти із
ситуації з почуттям розширення можливостей та возз'єднання. У цьому процесі клієнт
можете повернутись до деяких питань, пов'язаних із безпекою, які він вирішував
на першому етапі. Знову може виниктути потреба у відновленні почуття безпеки,
коли людина наближатимется до відновлення зв'язку з іншими людьми.
Зазвичай люди відчувають, що здатні захистити себе,
відновлюється перспектива майбутнього, зникають гнітучі почуття провин, сорому,
самооцінка стає позитивною, людина здатна будувати нові стосунки, отримувати
задоволення від простих речей, а також відчувати весь спектр емоцій не
потрапляючи при цьому в болючий світ спогадів, які поставали жахливими
картинами сьогодення.
Ерік Еріксон розробив вісім стадій психосоціального
розвитку. Вони включають почуття автономії, ініціативи, компетентності,
ідентичності та близькості. Всі вони завжди значно страждають від травми, на
третій стадії одужання терапія зосереджується на питаннях ідентичності, інтимності
та близкості. На цій стадії травма має відійти у минуле, і, швидше за все, не
буде перешкод для інтимного життя, як це було у минулому.
Ціль возз'єднання − залишатися автономним і одночасно
розвивати зв'язки. Таким чином, з'являється можливість довіряти як собі, так і
іншим. Люди, які походять із сімей з жорстоким поводженням, можуть розглянути
можливість конфронтації зі своєю сім'єю, з ґвалтівником або з тими, хто мовчав
про їхню травму. Такі конфронтації можуть бути емоційно корисними, якщо вони
ретельно сплановані та грамотно проведені.
Звісно, що відновлення не завжди можливе на всі сто
відсодків. У стресових ситуаціях симптоми травми можуть повторюватися. Однак
стратегії, яким людина навчилися на терапії, щоб дбати про себе і не виходити
за межі свого «вікна толерантностіі», дуже допомогають у цей період. Деякі люди
в такі часи потребують того, щоби знову зустрітися зі своїм терапевтом на один
або два сеанси, інші, відчувають, що їм необхідно інколи приходити до терепевта
для профілактики.
