Психоедукація є важливим і ефективним інструментом відновлення після травми. У найширшому сенсі психоедукація - це надання інформації про процеси та послуги у сфері психічного здоров'я. Коли йдеться про травму, психоедукація має інформувати про емоційні, когнітивні, фізичні, духовні та соціальні наслідки травми для постраждалих, сімей та спільнот .
Завдяки точній інформації та освіті люди, які пережили травму, отримують можливість дізнатися про свої природні реакції на травму. Люди можуть бути поінформовані про симптоми та поведінку, пов'язану з травмою, а також про те, як їм краще справлятися зі своїми переживаннями.
Ключовою характеристикою стресових та травматичних ситуацій є відчуття непередбачуваності та відсутності контролю. Психедукація зменшує ці почуття, даючи можливість зрозуміти, чому може виникнути певна стресова реакція, та озброюватися інструментами зниження інтенсивності чи тяжкості реакції. Здатність розуміти та впливати на власні реакції може зменшити безпосередній негативний вплив стресової ситуації. Розуміння причин стресової реакції може також допомогти звести до мінімуму недоречну самокритику та збитки для самооцінки. Самокритика та низька самооцінка дуже шкідливі для психічного здоров'я, особливо для здоров'я тих, хто перебував під тривалим впливом травмуючих обставин.
Розуміючи, як працює природна реакція на загрозу з погляду вегетативної нервової системи, мигдалини та реакції "бий/біжи/завмри", люди можуть усвідомити, що їхні реакції та відповіді були і залишаються природними, і їх не треба соромися.
Психоедукація також дозволяє знайти місце для самоспівчуття. Для тих, чиї симптоми зберігаються і мають значний вплив на їх благополуччя, психоедукація може мати позитивні наслідки. Коли людина починає розуміти післятравматичні психічні/фізичні явища як симптоми реакції, яка в контексті загрози була адаптивною і забезпечувала виживання, а не як індикатор особистісної невдачі, то з'являється можливість виявити більше самоспівчуття, вивільняється ресурс на самодопомогу, поволі зникають думки про власне "божевілля".
Крім освіти людей щодо причин їх конкретних реакцій та симптомів, психоедукація також служить для того, щоб пролити світло на терапевтичний процес. Клієнтів можна підготувати до терапії, специфічної для травми, ознайомивши їх із відповідними методами лікування та обґрунтуванням їх використання.
Психоедукація сприяє підвищенню стійкості і знижує ризик залучення до нездорових форм копінгової поведінки, наприклад зловживання алкоголем або уникнення, і пропонує більш здорові альтернативи, наприклад, пошук соціальної підтримки, практики дихання та релаксації. Психоедукація може розширити можливості людей, які пережили травму. Вона впливає як засіб підтвердження власного досвіду, пропонуючи пояснення, чому людина могла поводитися певним чином у тій, чи іншій ситуації. Навички подолання труднощів і методи управління собою, отримані в ході психоедукації, можуть повернути людям, які пережили травму, самостійність, дозволяючи їм жити життям, значно менш пригніченим травматичними почуттями та спогадами, ніж це було б без психоедукації.