Віктор Франкл стверджував, що існує оптимізм, який може протистояти найважчій ситуації, як це спостерігалось у його власному досвіді та досвіді інших в'язнів, які вижили нацистських концентраційних таборах.
Франклу знадобився жах нацистських таборів смерті, щоб відкрити силу трагічного оптимізму. Франкл промовисто говорив про критичний характер ставлення до страждання. Він не хотів вдаватися до того, що він називав хибними ілюзіями чи штучним оптимізмом.
Трагічний оптимізм (ТО) Франкла стверджує, що людина може бути оптимістом, попри трагічний досвід.
Розширюючи концепцію Франкла, Вонг у своїй екзистенційно гуманістичної моделі ТО постулює, що єдиний вид надії, який може витримати важкі удари реальності, повинен містити п'ять ключових компонентів:
1) Прийняття того, що не можна змінити, 2) Утвердження цінності та сенсу життя, 3) Самоперевершення, 4) Віра в Бога та інших, та 5) Мужність протистояти негараздам.
1) Прийняття того, що не можна змінити. Прийняття реальності є визначальною характеристикою ТО. ТО залежить від прийняття реальності в тому вигляді, в якому вона переживається, незалежно від того, наскільки вона болісна і похмура.
Прийняття також охоплює попередні травми та можливі трагічні події у майбутньому. ТО відрізняється від інших моделей оптимізму тим, що містить прийняття як важливий компонент надії. Поки людина повністю не прийме темні сторони життя та песимістичну оцінку похмурої реальності, без марення чи захисної атрибуції, вона не зможе відкрити собі ТО. Всі інші компоненти ТО стають можливими завдяки прийняттю.
Справжня модель ТО стверджує, що постійна надія має бути заснована на реалістичній оцінці реальності, незалежно від того, наскільки песимістична перспектива.
2) Утвердження невіддільного сенсу та цінності життя. Утвердження невіддільної цінності життя та сенсу являє собою перший дієвий крок до подолання травм та відновлення зруйнованих уявлень. Це поворотний пункт від негативного афекту реалістичного песимізму до позитивного афекту утвердження позитивної цінності життя.
Утвердження життя - наріжний камінь трагічного оптимізму. Без твердої віри у можливість сенсу у всіх аспектах людського існування, без віри в невіддільну цінність та гідність людського життя було б важко відчувати оптимізм в трагічних обставинах. Трагічний оптимізм орієнтований на сенс і ґрунтується на цінностях. Таким чином, ТО ґрунтується на утвердженні глибоко заповітного набору основних цінностей, які є джерелами сенсу. Трагічний оптимізм непохитний тією мірою, якою ці внутрішні цінності та смисли глибокі та надійні. Наприклад, любов Франкла до своєї дружини та його інтимні внутрішні діалоги з нею наповнювали його існування сенсом та надією.
Мрія про майбутні досягнення - ще одне важливе джерело сенсу для Франкла у таборі смерті. Він цінував свій незакінчений рукопис з логотерапії. Думка про те, щоб прочитати публічну лекцію з логотерапії дозволила йому вийти за межі безнадійно гнітючого табору смерті.
3) Самоперевершення проявляється в тому, що людина підіймається над власними інтересами та важкими обставинами у служінні іншим. Воно може бути спрямоване вгору у плані служіння Богу і виконання Його волі; і воно також може текти горизонтально у плані служіння ближнім. Суть самоперевершення полягає в самозреченні та проявляється щоразу, коли людина приймає страждання заради добробуту інших. Коли людина відпускає свою егоцентричну перспективу, у неї з'являється розширене почуття ідентичності, включаючи глибоке почуття цілісності, спорідненості та пов'язаності.
Служіння іншим має ефект звільнення людини від жалюгідного існування. Наприклад, Франкл знаходив велике задоволення в тому, щоб допомагати своїм товаришам з ув'язнення знаходити сенс і надію серед їхніх страждань. Його служіння ув'язненим випливало з його глибокої переконаності в тому, що сенс можна знайти у будь-якій ситуації, і зміцнювало її. Намагаючись відновити внутрішню силу інших він сам зміцнювався.
4) Віра в Бога та інших людей.
Віра має вирішальне значення для трагічного оптимізму. Віра являє собою мерехтливе світло в кінці тунелю. Часто вона є єдиним позитивним очікуванням у темному та безнадійному світі.
5) Мужність зустріти та подолати негаразди.
Мужність включає здатність протистояти труднощам, бути вірним своїм переконанням, попри загрози стояти на своєму, всупереч тиску обставин або зовнішньої сили, і вижити, попри біль, жорстокість та безнадійність ситуації.
Мужність можна вважати "головною залозою", тому що без неї інші залози не зможуть нормально функціонувати. Це стрижневий момент ТО – решта компонентів залежить від мужності - героїчного, нескореного людського духу. Прийняття вимагає мужності. Як і утвердження. Не можна бути оптимістом, не маючи мужності дивитись у невідоме та невизначене майбутнє. Не можна бути оптимістом щодо власної компетентності, не маючи мужності взятися за складне завдання та ризикнути невдачею. Екзистенційна мужність може бути операційно визначена як здатність упиратися негараздам та невдачам.
Загалом, прийняття, утвердження, самоперевершення віра та мужність – це п'ять ниток, з яких складається найміцніший канат, здатний витримати практично будь-яке стресове випробування.
"Коли ілюзії, позитивні очікування та самооцінка – основа тих надій, якими ми зазвичай насолоджуємося, - розбиваються о реальність у справу вступає ТО. Це інший вид надії. Вона заснована на реальності, тверда як скеля і найкраще працює, коли людина досягла дна " (Вонг).
Франкл заявляв, що його власне життя у таборах смерті "служить екзистенційним підтвердженням моїх теорій". Він також зазначив, що ті, хто вижив після Голокосту, надають ще один доказ - ув'язнені, які з найбільшою ймовірністю виживали, були тими, хто мав сенс і мету жити, попри нестерпні страждання.
