Галюцинації та інші незвичайні сенсорні переживання часто асоціюються з психічним розладом. Однак такі переживання зустрічаються і в неклінічних групах у відповідь на певні життєві події. До них відносяться втрати близьких людей, коли відзначається ряд сенсорних переживань, і навіть квазісенсорні «відчуття» чи «неспецифічне усвідомлення присутності померлого».
1) СКСПП — нав’язливі симптоми. У рамках цієї теорії дуже яскраві візуальні, слухові, вербальні й тактильні СКСПП розглядаються як ознака того, що людина, яка пережила втрату, не змогла повністю інтегрувати свій досвід втрати.
Однак ця точка зору має обмежену корисність для оцінки СКСПП, оскільки вона не бере до уваги різноманітність СКСПП, а також спосіб, яким СКСПП повідомляються багатьма людьми, які їх переживають. Якісні дослідження показують, що люди, які пережили досвід, часто використовують такі висловлювання, як «ніби вона дійсно сиділа поруч зі мною». Крім того, хоча деякі переживання мають дистресові властивості, в більшості випадків СКСП не вказують на нав’язливість. І нарешті, на відміну від «флешбеків», СКСПП часто містять нові риси, виникають у нових обставинах і мають тенденцію розвиватися разом із людиною, яка переживає СКСПП, часто відображаючи час та мінливі обставини після смерті.
2)СКСПП — реакція, пов’язана з прив’язаністю. З точки зору прив’язаністі, СКСПП згідно з теорією, виникають під час відчайдушного пошуку, який слідує за втратою важливої фігури прив’язаністі. Ця теорія пояснює вищу поширеність СКСПП у перші кілька місяців після смерті близької людини. Проте теорія не пояснює СКСПП, що виникають пізніше, іноді через роки після смерті.
3) СКСПП — безперервні зв’язки. Деякі дослідники припускають, що СКСПП є особливо яскравим виразом зв’язку, який продовжується з померлим. Горе вимагає поступової відмови від зв’язків із померлим, та певним чином збереження зв’язків з ним в новому форматі. Ця модель допускає різні наслідки СКСПП, від заспокійливої присутності померлого, до небажаної присутності, яка продовжує аспекти ворожих відносин.
4) СКСПП — частина діалогічного «Я”. Ґрунтуючись на теорії діалогічного Я передбачається, що СКСПП з’являється у зовнішній області Я. На відміну від внутрішньої області, яка складається з «внутрішніх Я-позицій», зовнішня область населена «іншим в Я», яка забезпечує простір як для реальних, так і для уявних інших. Теорія діалогічного Я стверджує, що між внутрішньою та зовнішньою областями, а також між розширеним Я і зовнішньою областю існують проникні межі. Ця пористість може пояснити поширені повідомлення про те, що люди, які втратили близьку людину, переживають своїх померлих в уявно-перцептивному просторі між внутрішнім і зовнішнім світом.Ця модель дає теоретичні підстави для розуміння того, як люди, які переживають втрату, можуть переживати своїх померлих як мертвих, але з іншої позиції вони переживають їх як живих.
Якщо ви чи ваші близькі зустрічались з СКСПП при переживанні горя це не означає, що у вас розвинувся психоз чи психічне захворювання. Іноді СКСПП, пов’язані з тяжкою втратою, можуть бути вашим способом впоратися із втратою близької людини. Якщо СКСПП, які пов’язані з втратою, не заважають можна дозволити їм пройти природним шляхом. Якщо СКСПП лякають, заважають виконувати повсякденну діяльність, мають нав’язливий характер, краще звернутися за кваліфікованою допомогою.
