Довіра, без сумніву, є одним з основних чинників, що визначають як індивідуальне, так і соціальне існування, цілісність та психічне здоров'я. Той факт, що людина є довірливою істотою є одним з переважних і водночас найбільш специфічних факторів людського існування.
Розповіді осіб про важку травму, особливо міжособистісну, зазвичай підкреслюють "втрату довіри". Посилання на це є і в діагностичних посібниках. Наприклад, DSM-5 говорить про "перевищені негативні переконання" такі як : "нікому не можна довіряти" і "світ абсолютно небезпечний".
"Втрата довіри" передбачає втрату звичної впевненості, яка зазвичай пронизує весь досвід людини її думки та діяльність. Іноді це описується в термінах знаходження себе в іншому світі, світі, де і люди в цілому здаються якимись іншими: весь світ людей стає підозрілим та непередбачуваним. І взагалі: те чого не може бути, цілком може бути.
Часто кажуть, що травматичні події "руйнують" спосіб сприйняття світу та інших людей, який раніше вважався само собою зрозумілим: “... ми відчуваємо фундаментальний напад на наше право жити, на наше особисте почуття цінності, (...) на наше почуття, що світ (включаючи людей) у принципі підтримує людське життя. Наші стосунки із самим існуванням зруйновані. Існування в цьому сенсі включає всі смислові структури, які говорять нам, що ми є цінною і життєздатною частиною тканини життя” (Гріннінг).
Переживання значних страждань від рук іншої людини призводить до заперечення укорінених переконань, таких як "люди не завдають один одному біль заради болю", "люди допоможуть мені, якщо я страждаю" і таке інше. З іншого боку, більшість з нас добре знає, що люди завдають один одному серйозної шкоди різними способами. Але ми не можемо по-справжньому "вірити" в такі речі, поки самі їх не переживемо.
Травматичні події руйнують фундаментальні припущення постраждалого про безпеку світу", міжособистісна травма "підриває фундаментальні переконання про світ.
Янофф-Булман виділяє три таких переконання які є центральними для довіри: 1)"світ доброзичливий",2) "світ значущий" і 3) "самість гідна".
Масова деконструкція абсолютизмів повсякденного життя оголює неминучу випадковість існування у всесвіті, яка є випадковою і непередбачуваною і в якій не може бути забезпечена безпека або безперервність буття.
Багато хто з нас передбачає більшість речей зі звичною впевненістю. Нам не спадає на думку, що нас навмисно зіб'є автобус, коли ми йдемо в магазин по хліб, або що нас зґвалтує незнайомець, з яким ми сидимо поряд у на лавочці в парку. Почуття безпеки настільки вкоренилося, що ми його не помічаємо. Дійсно, чим більше ми відчуваємо себе вдома в цьому світі, тим менше ми усвідомлюємо, що "почуття дому в цьому світі" взагалі є частиною нашого досвіду.
