Як і у випадках зловживання алкоголем і психоактивними речовинами, зв’язок між психічною травмою і розладами харчової поведінки значною мірою пов’язаний із формою поведінки “самолікування”.
Люди, які пережили травматичний досвід, часто відчувають безсилля, викликане нездатністю запобігти травматичному інциденту. Акт свідомого голодування або залучення до очищення, щоб змінити форму свого тіла, є методом, який людина використовує, щоб відновити контроль над власним тілом. Крім того, беручи участь у цих екстремальних формах поведінки, людина відчуває полегшення від душевного болю, схожого на той, який є результатом вживання наркотиків чи алкоголю, отже розлад харчової поведінки як процес уникнення, цілком логічно розглядати як самоіндуковану дисоціацію. Іноді розлад харчової поведінки - спроба заповнити порожнечу, внаслідок надзвичайно болючого та жахливого досвіду.
Не дивно, що ті, хто пережив травматичні події, часто переходять від однієї форми “самолікування” до іншої, включаючи залежність від способу життя, як-от азартні ігри чи секс, вживання психоактивних речовин, різноманітні розлади харчування та самоушкодження.
Люди з розладом харчової поведінки (РХП) дуже рідко просто індивіди з розладом харчової поведінки. Частіше це також люди з безліччю інших негативних станів або симптомів. Насправді коли йдеться про розлад харчової поведінки, супутні патологічні стани є фактично “правилом, а не винятком”, особливо серед тих, хто має ознаки булімії. Важливо, що всі ці супутні розлади, як було встановлено в багатьох дослідженнях, пов’язані з історіями попереднього травматичного досвіду. У дослідженнях було зроблено ряд важливих висновків, застосовних до клінічної практики, які є важливими для розуміння зв’язків між розладом харчової поведінки і травмою. Розуміння зв’язку між розладами харчової поведінки і травмою важливе для визначення причини розладу харчової поведінки, отже, і для його лікування.
Найперші дослідження в галузі травми та розладів харчової поведінки були зосереджені на ролі сексуального насильства в дитинстві, яке є специфічною та особливо злоякісною формою травми. Нині чітко встановлено, що сексуальне насильство в дитинстві є значним, хоча й неспецифічним фактором ризику розладу харчової поведінки. Отже, спектр травм, пов’язаних з розладу харчової поведінки, було розширено від сексуального насильства до інших різноманітних форм насильства (травми нехтування, емоційне насильство, знущання тощо). Узагальнюючи можна сказати, що фактично будь-який травматичний досвід, може збільшити ймовірність розвитку розладу харчової поведінки.
Після встановлення фактору ризику розладу харчової поведінки у дорослих жінок з’явилися інші дослідження, які показали результати подібні до дітей і підлітків з розладами харчової поведінки. Згодом з’явилися дані, які підтверджують зв’язок між розладом харчової поведінки, віктимізацією та психіатричними супутніми розладами як у чоловіків, так і хлопчиків. Тривалі несприятливі сімейні стосунки, особливо у зв’язку з фізичним насильством, підвищує ризик розладу харчової поведінки у чоловіків.