Нормальний розвиток дозволяє дитині інтегрувати сексуальність як на емоційному, так і на фізичному та інтелектуальному рівні. Якщо відбувається насильство, у дитини немає шансів пройти через стадії розвитку, які б привели її до дорослого сексу; дорослий секс нав’язується тоді, коли всі функції дитини нездатні до інтеграції сексуального досвіду. Інакше кажучи, сексуальне насильство є особливо згубною формою травми, оскільки воно порушує розвиток Я, регуляцію афектів та почуття безпеки у стосунках на критичних етапах розвитку.
Коли відбувається сексуальне зловживання, сексуальне збудження часто активізується передчасно, в контексті насильства, зради, страху, сорому та провини.
У дитини, яка зазнала сексуального насилля самосприйняття порушується, виникає почуття дефективності, безсилля й втрати контролю за власним тілом і навколишнім середовищем.
Діти, які стали жертвами сексуального насильства, не були навчені тому, як захистити себе від можливого насильства, оскільки ніхто не захищав їх, коли вони зазнавали жорстококого поводження.
“Звичайно вони знали, але їм було байдуже. Нікому не потрібні ці проблеми... ці скандали та незручності. Я думаю, що навіть якби він мене гвалтував вони б проковтнули. Він єдиний хто заробляв у цій сім’ї гроші”
(Дівчина, яку сексуально використовував чоловік її рідної бабусі)
Внаслідок насильства діти дізнаються, що мають робити те, що від них очікують інші. Вони також дізнаються, що «ні» з їхнього боку є, щонайменше марним, або навіть небезпечним. Коли ці діти виростають, їм буває важко розпізнати потенційну небезпеку, небезпечних людей та ситуації. Вони можуть вірити, що їм вдасться отримати любов, яку вони шукають, якщо вони сексуально здадуться, якщо вони не чинитимуть опір.
Деякі люди, що зазнали сексуального насилля в дитинстві відчувають себе зобов’язаними бути в сексуальному «розпорядженні» будь-кого, хто звертається до них із найменшою добротою чи сексуальними бажаннями.
“Це дивно, але я дійсно вважаю, що якщо хтось проявив до мене доброту чи потурбувався про дрібницю, я маю віддячити цій людині сексом. Звичайно, якщо хтось хоче зі мною сексу, я зобов’язана сказати “так”. Раніше я цього не усвідомлювала, поки у мене не з’явилась подруга, яка почала звертати на це увагу. До того, я не бачила жодних проблем. Тепер я їх бачу, але все одно я можу говорити собі: “Ти не маєш займатися сексом з усіма, хто запропонував тобі підвести тебе до метро”, але щось в середині не вірить цим словам”
Деякі люди, що зазнали сексуального насильства, засвоюють, що єдиний спосіб отримати любов і прихильність – це секс. Якщо дитина була емоційно обділена в інших стосунках, вона може продовжувати шукати уваги та любові через секс, коли стає дорослою.
У стосунках ці люди знаходитимуть насамперед секс і залишатимуться емоційно порожніми, що призведе до пошуку нових сексуальних партнерів, сподіваючись, що вони нарешті знайдуть емоційне задоволення, те “щось”, що завжди вислизає з їхніх рук. Вони також можуть вважати, що єдине цінне, що вони можуть запропонувати іншим, — це секс.
Секс часто виявляється єдиним «заспокійливим», для людини, яка зазнала сексуального насильства в дитинстві, найміцнішим клеєм, що дає відчуття зв’язку та приналежності у стосунках. Часто для такої людини любити когось означає бути сексуально близьким та віддаватися фізично. Якщо партнер такої людини відмовляється від сексу, вона почуватиметься нелюбою, знехтуваною та відштовхнутою.
Гіперсексуальну людину часто називають «сексуальним наркоманом», витрати якої можуть значно перевищувати задоволення. У деяких людей компульсивний репертуар включає незаконну сексуальну активність з невідповідними партнерами, наприклад, з дітьми чи іншими людьми, які не можуть дати згоду, або дивна поведінка, наприклад, заподіяння болю чи приниження собе, чи інших.
Компульсивна сексуальна поведінка може також включати секс з об’єктами, що найбільше помітно у залежних від порнографії або кіберсексу людей, які можуть сидіти вдома і мастурбувати по кілька годин. При компульсивній гіперсексуальності виникає ефект толерантності з підвищенням рівня інтенсивності сексуальних практик, щоб отримати той самий «ефект».
Людина стає стурбованою сексуальною поведінкою в нав’язливій манері й формує компульсивну звичку, щоб впоратися з нестримним дистресом. Когнітивні спотворення ще більше вписують поведінку в контекст все більш руйнівного способу життя.
“Спочатку я просто мастурбувала з однією жінкою не камеру. Вона набагато старша за мене і напевно має свої проблеми й травми. Але вона хотіла стосунків, проте я не хотіла пускати її близько. Їй не потрібно було мастурбувати так часто як мені. І я почала шукати різни способи задовольнити свої потреби. Це були різні люди старші за мене. Інколи я вмикала камеру в робочому туалеті. Це ставало нав’язливим, я вже погано розбирала тих людей, з якими мастурбувала”
В очах чоловіків така жінка часто буває дуже гарною коханкою, сміливою і провокаційною, пристрасною, без обмежень і з яскравою уявою, яка повністю віддасться, без забобонів і здорового почуття сорому. Проте людині, яка зазнала сексуального насильства в дитинстві може бути страшно емоційно зблизитись з чоловіком/жінкою, через невпевненість в собі.
“Він був дійсно в мене закоханий, мабуть. Не без сексуальної залежності від мене, звичайно. Але мені було страшно, що він може побачити мене такою, якою я є насправді. Тому я залишила його”
Часто такі люди зізнаються, що насправді вони хотіли не сексу, а одного-єдиного - обіймів, потрапити в «місце» яке було б безпечним і приємним. Проте найчастіше вони несвідомо обирали тих, хто їх ображав та використовував.
Так виглядає динаміка насильства — злочинець використовував жертву під виглядом любові, тому навіть дорослі, які зазнали насильства, сприймають дотик, яким би він не був, за кохання.
“ Ми пішли у шкільний садок. Він запропонував оральний секс. Я подумала, що він мене любить, бо він же чомусь обрав мене, а не когось іншого. Мені було 13 років.
Коли мій вітчим задовольняв свої сексуальні потреби при мені він казав: «Я дуже тебе люблю і довіряю, я хочу це робити при тобі, бо ти мені дуже допомагаєш, ти така одна, кому я можу і хочу це показати».
Я не думала, що між цим є зв’язок. Я прожила не розуміючи впливу сексуального використання мене вітчимом до 27 років. Не розуміючи чому мої стосунки з чоловіками не складаються. Я не знала, що відповідь дуже проста: нормальні хлопці просто лякались моєї сексуальної готовності в перші хвилини знайомства, ненормальні — просто використовували мене, не лише сексуально. Тепер я знаю, що не треба швидко зближуватись, це відштовхує, але я не можу досі себе контролювати. Тепер мені просто потрібен секс”
Для багатьох травмованих сексуальним насильством людей не існує інших способів висловлювання своїх почуттів окрім як в площині сексу. Йдеться про те, що будь-які імпульси сексуалізуються.
“Я помітила, що буваю зла, неважливо, що мене розізлило, це може бути ситуація з неввічливим таксистом, або конфлікт з колегою, або просто якась подія, про яку я прочитала в інтернеті. Тоді я прагну грубого сексу. Якщо у мене немає партнера, я вдаюсь до грубої мастурбації, роблю собі боляче й уявляю грубий секс з якимсь потворним чоловіком”
«Мене здивував мій хлопець, коли сказав, що я не розумію ситуацій, коли секс може бути недоречним. Його звільнили з роботи, він був дуже засмучений, я хотіла його втішити сексом, але він відреагував роздратуванням. Я просто не знала, що робити, як бути з ним, що говорити. Це був перший промінь сонця, який потрапив до моєї зіпсованої сексом з самого дитинства, свідомості”
Часто людина, яка чинила сексуальне насилля заспокоювала себе насильницьким дотиком до дитини. Дитина отримала, серед іншого, повідомлення про те, що найкоротший шлях до заспокоєння пролягає через дотик. Насправді психіка заспокоюється через тіло: сексуальність впливає на афекти, зменшує відчуття фізичного болю, зменшує напругу, страх, порожнечу. Сексуальні практики, особливо якщо вони не пов’язані із завданням тілу дитини фізичного болю можуть навіть дати хибне почуття «безпеки».
Деякі дорослі люди, які зазнали сексуального насилля в дитинстві розповідають, що на раціональному рівні вони прагнуть ніжності, поваги, взаємності, ніжності, турботи, але коли з’являється можливість все це отримати, їх найбільше збуджує та приваблює беспосередньо атмосфера сексу, образи чи позиції насильства.
Компульсивне прагнення до повторення сексуально небезпечних практик і ситуацій часто створює відчуття «тріумфу над трагедією», у тому сенсі, що, цього разу жертва обирає практику/ситуацію самостійно, а не підкоряється волі іншого або потрапляє в ситуацію насилля раптово. Найбільше помітно це в проституції, коли вихідна неконтрольована травматична ситуація (сексуальне насилля) розглядається на мінімальній сцені, де вона може бути контрольовано сформована (проституція).
Коли у людини спостерігаються значні дефіцити Я та порушення найважливіших функцій менталізації, такій людині бракує критичних здібностей, які є центральними для встановлення меж сексуального функціонування. Дуже часто дорослі, які зазнали сексуального насильства в дитинстві демонструють брак менталізації, а саме дефіцит здатності розмірковувати про власні психічні стани та психічні стани інших людей. Одним із проявів посттравматичного порушення менталізації є страх власних думок та психічного загалом. Існують також надійні способи відмовитись від мислення – алкоголь, наркотики, їжа та гіперсексуальність. “Думати боляче” — коротко і виразно підсумовує терапевтичну сесію дівчина, яка намагається позбавитись сексуальної травми дитинства, яка окрім іншого проявляє себе нав’язливими сексуальними практиками.
Ініціація парних стосунків потребує реалістичної самооцінки. Якщо людина вважає себе поганою, дефектною, негідною, пошкодженою або нездатною подбати про себе, її стосунки з іншими людьми завжди складні.
Жести, що маркують межі, такі як погляд в очі, соціальні навички та навички знайомства є необхідними для визначення характеру взаємодії при знайомстві. Після встановлення контакту людям необхідно домовитись про межі відносин. Людям, які зазнали сексуального насилля в дитинстві дуже часто це недоступно, вони легко пускають людей до себе надто близько, так само вони з легкістю перетинають межу інших людей.
“ Ні, я не знаю, що відбувалося між нами з моменту знайомства до моменту сексу. Ніби нічого особливого. Як я дала знати, що я “погодилась”? Не знаю. Я не погоджувалась ніби…але й не була проти”
Ця відповідь дівчини красномовно вказує не відсутність функції спостереження за власною поведінкою та контекстом її спілкування з чоловіками, з якими вона сексуально зближається, не помічаючи, коли і як це відбувається. Тобто в цьому випадку відсутня функція диференції соціальних жестів (кому призначені) та панування пресимволічних дій, які не менталізуються.
Щоб постійно почуватися прийнятим, людина, яка було сексуально використана змушена компульсивно шукати підтвердження своєї значущості, як засіб боротьби з глибокою ненавистю до себе.
Таким чином, гіперсексуальні особи, які зголодніли за увагою, ласкою, дотиком чи схваленням, але не мають можливостей для задоволення основних потреб, можуть досягти неміцного, швидкоплинного почуття впевненості та псевдоінтимності.
Сексуальність — це лише одна з областей, яка може бути порушена, і не кожна людина, яка зазнала сексуального насилля, обов’язково відчуватиме труднощі у сексуальному функціонуванні. Вони можуть переживати секс, без нав’язливих спогадів про насильство: але вони, наприклад, страждатимуть від панічних атак чи фобій в інших ситуаціях, які несвідомо нагадують про насильство.
Клінічний досвід переконливо показав, що багато людей, які зазнали сексуального насильства змогли подолати його наслідки повністю, або в занадто складних випадках, хоча б частково.
