Компенсаторні механізми, за допомогою яких людина намагається тримати під контролем травматичне переживання в багатовимірній психодинамічній терапії травми, називають травмакомпенсаторною схемою (ТКС), яка може бути розглянута в якості повсякденної (наївної) психологічної теорії травми. Наївна теорія травми розкладається на три компоненти: етіологічний, превентивний та репаративний (зцілюючий).
Етіологічний – «Чому це сталося?». Відповідь на це питання розробляється в «наївній» теорії етіології, яка часто містить ірраціональні моменти самозвинувачення, спотворені спогади та хибну інтерпретацію каузальних факторів.
Превентивний – «Як уникнути повторення в майбутньому?». Відповідь зводиться до «наївної» теорії профілактики, наприклад: «Уникайте всього, що хоч якось нагадує ситуацію, яка травмувала». Наприклад: «Відтепер я більше ніколи не буду виходити на вулицю після шостої вечора" і т.д. Превентивний компонент також може містити ірраціональні частини, пов'язані з несвідомими конфліктами та фантазіями. «Наївна» превенція часто сприяє поширенню страху та збільшенню спектру стимулів, які стають небезпечними. Така гіпертрофія превентивного компонента зумовлена, зокрема, тим, що травматична ситуація часто згадується лише фрагментарно. Це вносить парадоксальний елемент до наївної психологічної теорії профілактики, який можна перефразувати наступним чином: «Як я можу захистити себе від катастрофи, яка, як я знаю, сталася, але деталі та походження якої я вже не пам'ятаю?» Терапевтична інтервенція може почати виправляти ці парадоксальні «петлі».
Зцілюючий – «Як можна зцілити психічний біль?». Відповідь міститься в наївній теорії лікування, наприклад: «Потрібно уникати будь-яких думок про те, що сталося», або «Мені потрібно все взяти під контроль», також наївна теорія зцілення може штовхати на вживання ПАР або на певні дії, які вивільняють власни опіати.
Повсякденна психологічна теорія травми не може бути знецінена або піддана психолого-педагогічним вмовлянням. Навпаки, вона має бути ретельно і обережно дрсліджена, кожному із компонентів завжди потрібно приділити максимум уваги. Під час терапевтичних інтервенцій травмакомпенсаторні способи самозахисту мають бути розглянуті з точки зору їх функціональності та дисфункціональності. Основна лінія втручання - диференціація ТКС, особливо її превентивного компоненту, наприклад, клієнту, повсякденна теорія превенції якого побудована навкого надмірної пильності, пропонується вправа на пильність - систематично записувати всі речі, які видаються підозрілими, а під час терапевтичної сесії проводиться диференціяція цих речей, їх звуження, а отже клієнт починає бути більш уважним, тим самим вивільняється простір для життя, а несвідомі захисти перетворюються у контрольований і свідомий копінг. Натомість вправа на розслаблення для такого клієнта могла би підірвати ТКС і як наслідок відчуття безпеки.