Я дуже довго не наважувалась написати цю статтю…Революція, майдан, здавалось, людям не до того. Приходили різні думки і власні переживання. Тема доволі чутлива… І, на превеликий жаль, дуже актуальна у сучасному світі.
Відразу почали приходити спогади про ті чотири роки власної боротьби за те, щоб стати мамою, потім спогади радості і водночас розгубленості від «двох полосочок», і появи на світ моєї донечки, адже не так просто переживати і проживати здійснення найзаповітнішого свого бажання. Я назвала її Євою – Життя, ще задовго до того як лікарі повідомили, що я входжу у 10% жінок, у яких неможливо знайти причину безпліддя.
Сьогодні з першим весняним сонцем звертаю увагу на жінок, до яких прилетить таки лелека)). Вони, безперечно, будуть мамами, безсумнівно відчують радість і гордість від народження своїх ангелочків.
Але, на жаль, це «негарне» слово - статистика…Кожна друга сім”я не може з тих чи інших причин народити дитину. Страшне слово – безпліддя ставлять так часто, ніби мова йде про застуду.
Причини? Безліч. Безпліддя жіноче, безпліддя чоловіче, генетика, екологія, стреси, наслідки абортів, хворіб тощо. Можна перечисляти довго.
Сьогодні я вже розумію, що не все лікується медикаментами, бо «дослідів» у свій час поставила на собі багато. Ще є таке мудре слово – психосоматика, яке допомагає розібратися , що такого є в нашій душі, у нашій психології, що дозволяє нашому тілу так чи інакше поводитись. Що блокує наш організм від зачаття, що не дозволяє вивільнити енергію у нашому тілі для зародження нового життя.
Знала б я це раніше….
Безперечно, я довіку буду вдячна своїм лікарям, які допомогли мені стати мамою, але як я переживала свій діагноз, етапи лікування, надії і розчарування, як я вирішувала – боротись далі чи опустити руки – все це можна б було пройти з допомогою кваліфікованих психологів, щоб позбутися страхів, переживань, стресів -бо це найбільші вороги при такому лікуванні.
Буває, жінка або чоловік , або сімейна пара довго лікуються, проходять усі рекомендовані процедури, а результату немає і надія хитається.
Страх, сором, розпач – ось основні емоції, які ми переживаємо при цьому . Особливо чоловіки. Вам надзвичайно важко тільки прийняти цей діагноз, не говорячи вже про подальші дії. Все це можна зрозуміти. Це соромно визнати навіть самому собі, і починаються довгі відкладення візиту до лікаря, стреси, часом сварки, які точно не сприяють лікуванню.
Але я глибоко переконана, що пара, чоловік і жінка, які мають велике бажання ( не фанатичне, я підкреслюю), а саме велике здорове бажання до поповнення своєї сім”Ї, обов”язково досягнуть цього.
Давайте разом подумаємо, чому наш організм нам опирається?
Перше, над чим варто замислитись – чому ми хочемо стати мамою чи татом? Так, ніби таке банальне питання, скажете ви, адже це продовження мого роду, або так треба, бо ми одружилися, або «слов”янське» - що люди скажуть. Часто чую від жінок і таке - чоловік вже хоче або батьки підганяють. А чоловіки кажуть – пора. Ось так. А чому пора і чи ми самі готові до цього дуже цінного дару – залишається питанням.
Дитина повинна бути бажаною…з глибини душі і серця, це моє глибоке переконання.
Друге, це коли сім”я проходить довге і складне лікування, а результату нема. Чому? Як наш організм повідомляє нам про спосіб нашого життя, що намагається повідомити нам те чи інше захворювання, як ми можемо змінити спосіб своєї поведінки , чи реагування на ці процеси?
Знайти контакт зі своїм тілом, своїми думками і бажаннями , гармонічно побудувати своє життя і чесно відповідати самому собі на актуальні запитання – це великий крок до здійснення своїх мрій.
П”ять років тому я не скористалася послугами психолога – мені якось ніхто особливо не пропонував. Сьогодні я розумію – безпліддя без видимої причини – це наслідки моїх емоцій, страхів, це те, як я корегую процеси в своєму організмі. Сьогодні я відчуваю, що маю силу і бажання допомагати. Спробувати допомогти як психолог, тим жінкам, які ще не стали на шлях лікування, тим жінкам, які вже переживають цілу стихію емоцій від медичного втручання, тим чоловікам, які бояться говорити про це, тим парам, які опинилися на порозі нового етапу свого життя.
Я готова поділитися своїм досвідом, підтримати і бути з вами .
Я щиро бажаю, щоб і до Вашого дому прилетів лелека…