Безпосередня реакція на важку втрату, зокрема раптову і несподівану смерть близької людини, багато в чому нагадує фізичний нещасний випадок чи травму. Втрата близької людини може бути описана як «удар», що руйнує існування людини вщент, який переживається як раптова фізична слабкість та втрата ґрунту під ногами. Переважають почуття здивування, оніміння, і навіть дереалізації. Подію неможливо усвідомити; “Це неправда! » — часта перша реакція, що вже передбачає наступну боротьбу між бажанням (він/вона/вони живий/а/і) і реальністю (він/вона/вони помер/ла/ли).
У шоку та заціпенінні людина приголомшена та паралізована, зведена до порожнього існування, не здатна реагувати чи усунутись від ситуації. Після того, як безпосередній шок та заціпеніння проходять, настає власне горе. Насамперед на перший план виходятьтипові тілесні симптоми.
Вбита горем людина відчуває тяжкість у тілі, вона повісила голову, опустила плечі та ходить зіщулена. Постійний тиск на груди, задишка та дихальні спазми лише періодично полегшуються зітханнями, плачем чи риданнями.
Типовий вираз обличчя в горі — підняті брови, зморшкувате чоло, опущені губи. Часто людина, що пережила втрату, заплющує очі або в розпачі піднімає руки перед обличчям, ніби зупиняючи зір. Горе супроводжується загальним тілесним виснаженням, пасивністю та знерухомленістю.
Зрештою, втрата апетиту та порушення сну, які нагадують симптоми депресії.
Таким чином, горе проявляється насамперед у тілесній тяжкості, пасивності, затисненості та замкнутості. Горе зазвичай проявляється у нападах скорботи, які набувають форми епізодів гострого, майже фізичного болю, що виникає щоразу, коли згадується фатальна втрата. Біль переживається як пригнічення та здавлювання, в основному в області серця (серцевий біль), гірке або пекуче відчуття здавленості в горлі, і часто виникає у вигляді хвиль болю, які охоплюють все тіло.
Як і фізичний біль, горе — це переживання ушкодження самості, і воно відчувається як ушкодження прожитого тіла (тут — досвіду тіла у спільному житті з втраченим партнером). Як і емоції в цілому, тілесні відчуття можна розглядати як тілесний резонанс горя.
Певною мірою важку втрату можна розглядати як аналог тілесного каліцтва і навіть ампутації. Це прослідковується в таких висловлюваннях людей, що пережили втрату, як: “Наче у мене вирвали нутрощі й залишили жахливу рану”; “Ніби від мене відрізали половину мене самого” тощо.
Льюїс влучно описав це відчуття відсутності у своєму відомому звіті про горе, після втрати дружини:
«Її відсутність подібна до неба, що розкинулося над усім. Але ні, це не зовсім точно. Є одне місце, де її відсутність стає для мене рідною домівкою, і це місце, якого я не можу уникнути. Я маю на увазі моє власне тіло. Воно мало зовсім інше значення, поки було тілом коханця Х. Тепер воно як порожній будинок».
Люди, які переживають втрату близької людини використовують порівняння з ампутацією. Це можна описати як відчутне тяжіння, тенденцію до зближення або просто як заземлене усвідомлення атмосферної присутності іншого. Це нікуди не зникає коли людини немає поруч. Ця присутність є результатом накопиченої історії зустрічей і взаємодій з коханою людиною, яка залишила свої сліди в тілі та життєвому просторі.
Спираючись на концепцію пам’яті тіла можна говорити про діадичну пам’ять тіла, яка складається із загальних звичок взаємодії, створених через взаємні погляди, слова, дотики, обійми, еротичні та сексуальні зустрічі. Таким чином, під час спільного життя обидва партнери стали частиною міжтілесної сфери зі своїм особливим стилем привітань, розмов, усмішок, спільних прогулянок, що сплилися ніби в клубок, який розрізала навпіл смерть і залишила стирчати нитки приречено і самотньо.
Коли стає краще? Подібно до того, як горе не має певного терміну, важко передбачити, як довго триватимуть пов’язані з горем фізичні проблеми. Після смерті близької людини симптоми будуть найсильнішими. Але з часом вони зазвичай зменшуються.
Деякі люди справді відчувають симптоми циклічно — у них може бути кілька тижнів, коли вони почуваються краще, а потім відчувають невдачу, коли горе повертається потужною хвилею страждання.
Спостерігаючи за власними больовими відчуттями, потрібно бути ніжним з собою. Треба пам’ятати, що навіть, якщо неможливо скерувати або передбачити, як виражатиметься горе, це процес, який рухає до більшого прийняття та здоров’я.
Тим часом можна звертатися за необхідною допомогою, коли симптоми з’являться з нестерпною силою. Якщо людина виявляє, що її горе здається занадто важким для неї, то не треба зволікати. Консультанти з питань горя можуть допомогти розробити спеціальний план, як впоратися з гострими стражданнями.
Оскільки горе може перетворити життя в хаос, важливо знати, як воно може вплинути психічно та фізично, і приділяти собі якомога більше уваги. Прогулянки на свіжому повітрі, регулярний відпочинок, вживання поживної їжі та пиття великої кількості води – це основні засоби самообслуговування, які можуть бути особливо ефективними під час горя.
Необхідно також проявляти терпіння та доброзичливість до себе.