Гіперпильність є однією з центральних ознак посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та комплексного ПТСР. Хронічний стрес, пов’язаний з травмою, призводить до того, що у постраждалих формується базове переконання, свідомо чи несвідомо, що світ є небезпечним місцем. Через це травмовані люди перебувають у постійній готовності захищати себе від подальшої психологічної та/або фізичної шкоди.
Гіперпильність можна охарактеризувати чотирма загальними ознаками.
- Переоцінка загрози: надто пильні люди шукають загроз, які або малоймовірні, або перебільшені.
- Нав’язливе уникнення передбачуваних загроз: це включає уникнення повсякденних ситуацій, де можуть підстерігати небезпеки, включаючи громадські зібрання та громадські місця.
- Підвищений рефлекс страху: це реакція, при якій людина здригається від будь-якого раптового шуму, руху або несподіванки, навіть посеред ночі.
- Фізіологічні симптоми, викликані адреналіном: адреналін є одним із двох гормонів стресу, пов’язаних з рефлексом «бийся чи втечі» (іншим є кортизол). Люди з гіперпильністю, пов’язаною з посттравматичним стресовим стресом, часто мають стійку реакцію адреналіну, що проявляється розширенням зіниць, збільшенням частоти серцевих скорочень і підвищенням артеріального тиску.
Гіперпильність може серйозно заважати сну, викликаючи втому, втрату концентрації та нездатність зосередитися. Порушення сну може ще більше посилити відчуття загрози, підживлюючи гіперпильну поведінку. У надзвичайних випадках люди з підвищеною пильністю можуть відчувати потребу озброїтися та/або оснастити себе складними системами сигналізації, додатковими дверними замками.
До гіперпильності може призвезти виконання професійних обов'язків, які вимагають від фахівця перебування в стані постійної готовності (наприклад поліцейські); гіперпильність з часом може стати неконтрольованою. Людина мотивована (через вимоги до роботи, комплекс героя, травми, страх та інші причини) підтримувати підвищену обізнаність і часто сканувати навколишнє середовище задля виявлення потенційних джерел загрози. Іноді під час епізоду гіперпильності загроза сприймається помилково і призводить до прийняття неправильного рішення або реакції.
Люди, які страждають від підвищеної пильності, можуть зайнятися вивченням свого оточення на предмет можливих загроз. Це призводить до того, що вони втрачають зв’язки або ігнорують позитивні та добрі стосунки зі своєю сім’єю та друзями. Вони надмірно реагують на гучні та несподівані звуки або відчувають збудження в дуже людному або галасливому середовищі.
Люди можуть помилково прийняти гіперпильність за параною, оскільки людина, яка відчуває гіперпильність, може проявляти деяку поведінку, яка здається параноїдальною. Однак між цими станами є відмінності. Нижче порівнюються деякі відмінності між цими двома станами.
ГІПЕРПИЛЬНІСТЬ :
- Це відповідь на зовнішню подію (насильство, аварія, катастрофа, знущання тощо)
- Знижується, хоча й повільно, коли людина виходить із ситуації, яка спричинила гіперпильність
- Гіперпильна людина усвідомлює свою гіперпильність
- У гіперпильної людини часто знижується почуття власної гідності, іноді різко, гіперпильна людина часто впевнена у своїй нікчемності і часто заперечує свою цінність для інших
- Гіперпильність спостерігається в поєднанні з іншими симптомами посттравматичного стресового розладу, але не в поєднанні з симптомами психічного захворювання
ПАРАНОЯ:
- Параноя є формою психічного захворювання
- Параноя не має тенденцію не покращуватися сама по собі
- Індивід не визнає, що відчуває параноїд, оскільки не "бачить" своєї параної
- Людина часто має марення величі; переконання у своїй власній значущості
- Параноя часто спостерігається в поєднанні з іншими симптомами психічного захворювання, але не в поєднанні з симптомами ПТСР.
Розуміння гіперпильності, її причин та наслідків може дати людям доступ до ефективної допомоги задля кращого керування своїми симптомами.
