Якось одного зимового ранку приємний чоловік років 40-ка підвіз мене на машині. Під час знайомства я не міг не звернути увагу на те як він роздивлявся моє обличчя. Іноді люди так роблять, щоб пригадати: знайомі вони з кимось чи ні. Якщо б я не спілкувався з різними людьми доволі часто, то це навіть могло б мене насторожити. Проте, як мені здається, я помічаю добрі наміри людей і тому ця історія не про страх.
«Ви віруючий?»-запитав мене чоловік. «Маєте на увазі чи не належу я до якихось християнських спільнот?» - перепитав його я. Він схвально кивнув і посміхнувся. Звісно я як психолог не міг не поцікавитися чому у нього виникло таке запитання. На це чоловік 40-ка років мені відповів: «У вас щасливе і спокійне обличчя». Признаюсь, що мені приємно було почути такі неочікувані слова і ми продовжили розмову.
Мені стало страшно цікаво чому щасливе і спокійне обличчя у цього чоловіка асоціюється саме із принадлежністю до якоїсь християнської спільноти. Я припустив, що він є членом такої спільноти і як показала подальша розмова-моє припущення виявилося правильним.
Ми довго розмовляли з ним. Він повідав мені історію свого життя, розповідь про те як йому було погано, як він зіпсував своє життя, як боровся із залежностями, як він відштовхував рідних та як, в кінці кінців, він, за його словами, знайшов Бога в обличчі побратимів із християнстької спільноти. Історія була наповнена світлом та добром. Люди випромінюють особливе сяйво, коли розповідають про важливі для них речі.
Під час нашої розмови я пригадав одного знайомого атеїста, який при будь-якій згадці про божественну природу світу закидував співрозмовника аргументами та науковими фактами. Проте, на мою думку, це не завжди правильно та доцільно. Яка різниця в якому світогляді знаходиться правда, якщо ви знайшли себе в чомусь і це щось приносить вам задоволення та радість.
Для когось таким стовпом може слугувати релігія, для когось сім’я чи кар’єра. І яка в принципі різниця в чому причина тих чи інших невдач, проблем чи розчарувань, якщо людина все таки знайшла в чомусь вихід.
В логотерапії Віктора Франкла подібний процес називається «пошуком сенсів» і ви навіть не уявляєте скільки загублених життів врятував цей метод. Якщо стане цікаво, то прочитайте про фігуру цього видатного психотерапевта та його надзвичайне життя.
Коли якась людина відкриє вам частинку своїх сенсів, то не потрібно кидатися в пошук аргументів, причин та фактів для спростування її світогляду. Зрештою вас може очікувати цікава розмова із приємною людиною. Сорокарічний водій на старенькій машині не дасть мені збрехати.
Якщо інформація була вам корисною-ставте лайки, коментуйте та поширюйте її в соцмережах. Для вас-це питання однієї хвилини, а для мене-можливість просунути сторінку та дістатися до тих людей, кому це важливо. Будьте щасливими та знайдіть унікальні ключі саме для свого життя.