Будь-яка ідея, навіть суспільно корисна, перетворюючись в ідеологію може стати суспільно-небезпечною. Цей процес відбувається тільки в тому випадку, якщо послідовники ідеї вірять в її єдину беззаперечну правильність та безальтернативність.
Саме тому я б хотів, щоб люди стали головними критиками тих ідей, які їм найбільше подобаються. Сумнівайтесь в них і сперечайтесь стосовно них, бо істина народжується в суперечці. Та й бачите ви значно більше, якщо виступаєте проти монолітності світогляду.
Навіщо потрібне критичне мислення та постійні сумніви?
Давайте уявимо, що не піддаючи критиці інформацію ви прочитали релігійний трактат, свідчення неймовірних подій, а також міфологію древності. Іноді через це дуже легко вступати в когорту тих, хто карає або ж засуджує інших за вчинки, відсутність вчинків чи просто якісь відмінності. Зараз це відбувається у вигляді численних критичних та агресивних коментарів в соцмережах.
Категорична людина з монолітними ідеями може дивитись на іншу людину в контексті "друг", або "ворог" (типовий приклад категоризації або чорно-білого мислення), в залежності від того чи ви підтримуєте її точку зору чи навпаки-знаходитесь в протилежному таборі.
Політичні партії використовують цей механізм, формуючи електоральне ядро, на основі підтримання суперечностей в суспільстві. Їм важливо піднімати на поверхню питання, які викликають суперечності в суспільстві і які в риториках партій потребують однозначних відповідей.
Пам'ятаємо про поділ на "Ми" і "вони", де одні сприймаються як друзі всередині спільної групи, а інші-як певне зло, яке потрібно зневажати, ненавидіти, а в певних випадках і знищити (знищувати можна і авторитет).
Тут звичайно політичним лідерам варто не перегнути, оскільки задаючи багато запитань можна знизити ілюзорну спільність групи. Люди всередині групи можуть зрозуміти, що між ними набагато більше відмінного, аніж спільного і це призведе до розпаду електорального ядра. Тому політикам так важливо певною ідеологією відводити увагу людей від їхніх відмінностей всередині спільної групи за політичними вподобаннями.
Все було б не так сумно, якби люди не сприймали ідеї та установки, закладені політичними лідерами як невід'ємну частину власних особистостей. Критика ідеї сприймається як критика особистості і автоматично відносить того, хто критикує в категорію поганців "вони", з якими обов'язково потрібно боротись. Тут на допомогу приходить платформа спілкування у вигляді соцмереж і можливість викинути всю агресію, написавши злісний та іронічний коментар.
Як це роблять політичні лідери?
Вони створюють власну термінологію, навішуючи ярлики на поганців "вони", при цьому кількість цих ярликів повинна бути достатньо великою.
Це робиться для того, щоб кожен індивід всередині групи за певними політичними вподобаннями міг з легкістю відокремити себе від групи протилежного табору. Ніхто не захоче ідентифікувати себе з поганцями "вони", коли на них навішено таку велику кількість неприємних ярликів.
Гортаючи стрічку в соцмережах і натикаючись в дописах друзів та знайомих на термінологію, створену політичними лідерами (ярлики для групи поганців "вони") можна з легкістю зробити висновок до якої групи політичних вподобань людина себе відносить.
Більше того, чим завзятіше людина себе з цією групою ідентифікує (роблю висновок на основі використання термінології, створеної політиками) тим частіше вона вступає в суперечку із представниками протилежного табору поганців "вони".
Дякую Фб за розміщення в моїй стрічці новин коментарів людей, на яких я підписаний. А вони стільки всього коментують.
Часто люди починають вірити в єдину правильність власної думки, сформованої ЗМІ, політичними партіями, традиціями та соціальною системою. Мало хто задумовується над тим, що в іншому регіоні, країні, частині світу та навіть іншій сім'ї сприймають інформацію від інших ЗМІ, голосують за інші політичні партії, підтримують інші традиції та буває живуть в іншій соціальній системі.
Інтернет знімає відповідальність за слова людей маскою анонімності, відстані та іншими численними факторами. І ми ковтаємо цю анонімність як таблетку технічного прогресу, що начебто вивільнив нашу свободу думок. Але чи справді це так, коли інша думка піддається критиці з боку численних армій невдоволених людей.
Я особисто зустрічався із цим явищем, коли починав власну психологічну онлайн-практику. В приватні повідомлення мені писали образи зовсім незнайомі люди, з якими я ніколи не вступав в комунікацію.
Можливо мої думки, судження та світогляд вступив в конфронтацію з уявленнями інших людей стосовно того, яким "повинне бути" життя. Через постійні зустрічі із проявами агресії в соцмережах, також завдячуючи коментарям в стрічці новин Фб, починаю сприймати це як тенденцію спілкування в сучасному світі. Піддаючись впливу ідей, установок та навіювань ми починаємо забувати про культуру діалогу та важливість плюралізму думок.
Без долі скептицизму та критичного мислення до власних ідей чи думок люди вступають в словесні баталії з незнайомцями, намагаючись довести істину власної правди. І все це опираючись на глибокий суб’єктивізм та ілюзорне бачення світу.
Уявіть, що ви, не піддаючи критиці, читаєте Гюстава Лебона, Отто Вайнінгера та Фрідріха Ніцше. В такому випадку, я не гарантую, що це так, але ви можете стати легко сприйнятливими до їдей нацизму.
Або ж навпаки - прочитали Карла Маркса чи навіть Марка Твена, під певним кутом, і ви вже готові репресувати тисячі буржуїв, підтримуючи ідеологію соціалізму.
Особливість інформації полягає в тому, що розумні речі дуже часто змішані із відвертою маячнею і тільки критичне мислення та доля здорового скептицизму дозволяє відокремити зерна істини від непотребу.
Люди в соцмережах часто спілкуються гаслами, викладаючи чужі маніпулятивні установки за свою власну думку. Читаючи пости знайомих, незнайомих та навіть відомих людей ви зможете спостерігати чиї установки вони перейняли і яку ідею вважають єдино правильною.
Я знаю, що соцмережі можуть бути простором для діалогу та пізнання, а не для ворожості та маніпуляцій. Давайте разом підтримувати культуру спілкування на належному рівні і зробимо загальний доступ до інформації- платформою розуміння.