Привіт, дорогі друзі! З вами rudyi.psy. Я довго думав над тим як почати даний допис і до мене прийшов доволі кумедний образ із минулого.
В дитинстві по радіо часто лунала пісня "Бьюсь як рыба, а денег не надыбал". Хоча пісня про безгрошів'я образ "бьюсь как рыба" дуже зацікавив мене, оскільки до емоційного вигорання він має безпосереднє відношення.
В контексті пісні риба, яка б'ється об сушу або лід-якась неправильна риба. Вона знаходиться на межі виживання, тому що перебуває у нежиттєздатному середовищі. Розумієте що я маю на увазі?
Для нормальної життєдіяльності риба повинна бути у воді (якщо не постійно, то хоча б переважну більшість часу). Риба, яка б'ється об лід, або сушу -це хороший образ для описання віддаленості людини від власної природи.
Така віддаленість-це ігнорування власних потреб, бажань та емоцій, яке в свою чергу призводить до емоційного вигорання.
Чому таке ігнорування відбувається, або образною мовою-чому риба потрапляє на лід або сушу? Давайте розбиратися!
Доволі часто в житті ми потрапляємо в ситуації, коли реалізацію нажих бажань, або потреб неможливо здійснити в момент їхнього виникнення, або через короткий проміжок часу.
Тут можуть виникати різні стратегії поведінки: відкладання бажаного на невідоме майбутнє, відкладання бажаного до настання певних умов (уявне майбутнє), реалізація бажаного в часткових аспектах (те, що можливо реалізовується тут і тепер), відмова від бажаного як від нереалістичної моделі.
Остання модель поведінки часто супроводжується повним або частковим знеціненням емоцій, бажань, потреб, а іноді підкріплюється негативними установками з боку оточення або сім'ї:
Що ти собі навидумував?;
Це неможливо. Не фантазуй!;
Не задирай високо носа!;
Це нікому не потрібно в цій країні!
Твої фантазії не актуальні!;
Те, чим ти займаєшся-дурниця!;
Не літай високо! Впадеш!
і т.п.
Детальніше про тему негативних установок читайте у моєму давньому дописі "У тебе нічого не вийде!".
З'являються сумніви з приводу власних бажань та емоцій:
А якщо люди дійсно праві?;
Можливо мої ідеї-дурниця!;
А можливо у мене тут (в цьому середовищі, з цими емоціями або бажаннями) дійсно немає майбутнього!
В роботі з негативними установками варто звертати увагу на те, чи ті люди, які дають установки та научіння дійсно слідують ним і досягають тих результатів, про які вони говорять, або від яких намагаються вас застерегти.
Детальніше про потреби, їхні рівні та відсутність реалізації зможете прочитати у моїх давніх дописах: "Рівні наших бажань! Чому ми нічого не отримуємо?", а також "Пошук важливих потреб і бажань. Чому вони витісняються в підсвідомість?".
Там я наводив приклади рівнів різної віддаленості від власних бажань: Я хочу, Я б хотів, Я хотів би хотіти, Я не знаю чого хочу, Я нічого не хочу.
Тобто можна узагальнити, що емоційне вигорання, на відміну від фізичної втоми (про яку також не варто забувати) найчастіше приходить до нас через поступову, або різку віддаленість від власної природи, бажань, емоцій, потреб.
В практичній психології часто використовується термін "ресурсність особистості", що, грубо кажучи, говорить про можливості та енергійність кожного індивіда в процесі життя. Іноді психологи говорять: "Я не в ресурсі!", маючи на увазі як фізичну втому так і відсутність бажання до певної діяльності.
Загалом стан ресурсу для людини надають діяльність, емоції та умови середовища, наближені до її природи. В той же час все те, що віддалене від особистості позбавляє людину ресурсу. Одна напрямок життя зі знаком +, а інший зі знаком -. І чого у вашому житті більше-так ви себе і відчуваєте (в ресурсі, або ж в стані емоційного вигорання).
Однозначно ресурсу надає кохана людина, з якою у вас романтичні та партнерські стосунки, улюблена робота, яка приносить задоволення, гідна оплата праці та позитивна оцінка вашої діяльності зі сторони інших людей, друзі зі спільними інтересами, підтримкою та цікавими поглядами на життя, саморозвиток і т.п.
Про все, що позбавляє вас ресурсу ви і так знаєте. Якось ми поговоримо про делінквентне середовище як один із факторів, коли психотерапія сама по собі не допомагає без зміни зовнішніх умов. Можливо цим і можна пояснити те, що часто люди змінюють свої контакти, місце проживання та роботу після проходження курсу психотерапії.
Іноді можна себе доволі вправно обманювати, але це вже інша історія. Психотерапія-це якраз про чесність, іноді не так про чесність із психологом чи психотерапевтом, як про чесність людини із собою. Як писав Карл Роджерс: "Прийняття себе парадоксальним чином створює умови для змін."
Намагаючись впустити зміни у власне життя ви повинні розуміти, що однієї мотивації замало. За словами канадського клінічного психолога Джордана Пітерсона, мотивація носить короткочасний характер і вона в значній мірі програє дисципліні, яка розрахована на тривалу перспективу.
Готовність до тривалої та СИСТЕМАТИЧНОЇ психологічної роботи над собою-це і є дисципліна. Втім для дисципліни повинне бути чітке усвідомлення навіщо вам потрібно робити щось, або чому вам потрібно щось не робити. Примарна причина, яка опирається не на ваші власні мотиви, а на поведінку, що прийнята чи бажана в суспільстві-не працює.
Що потрібно зробити для повернення людині ресурсності задля виходу зі стану емоційного вигорання та його профілактики?
Для цього потрібно повернути рибу назад до води, або якщо говорити термінами клієнтцентрованої психотерапії-створити умови для активізації самоактуалізаційної тенденції особистості. Чим ми власне і займаємось в процесі спільної роботи з клієнтами.
Якщо Інформація була вам корисною-ставте лайки, підписуйтесь на мої сторінки в соцмережах, коментуйте та поширюйте. Як і завжди-запис на консультацію в приватні повідомлення ✍️. Бажаю вам щастя та ресурсності!
