Всім привіт, дорогі друзі! З вами Іван Рудий!
Зараз у моїй країні війна. 24-го лютого російські окупанти розпочали повномасштабне вторгнення на територію України. Вороги атакували зі сходу, півночі та півдня, під покровом брехливої місії - «спецоперація захисту» самопроголошених «лднр».
Нагадаю, ще в 2014 році, скориставшись слабкістю політичної системи, зміною влади та відсутністю нормального контролю над кордонами, ворог показав своє обличчя і окупував український півострів Крим. Згодом їхніми зусиллями було створено штучні держави-маріонетки «лднр»
Менш ніж два тижні тому ніхто й уявити не міг, що обставини розвиватимуться таким чином. Вторгнення російських окупантів в Україну було настільки божевільним та безглуздим, що ніхто не міг повірити в цю жорстоку авантюру.
Як показала історія кінця лютого-початку березня божевільність задуму диктатора не означає, що план не спробують здійснити. Федір Тютчев колись писав: «умом россию не понять…в россию можна только верить», от росіяни й вигадали свою країну сильною і процвітаючою та повірили в неї, ой як даремно.
Враховуючи помилки історії кожен українець знає, що вірити росії не можна, чого вартує уже новітня історія із Будапештським меморандумом 1994 року. До речі «росія» з маленької букви – це не орфографічна помилка – це станом на сьогодні свідоме відображення образу сусідньої для нас країни.
Як психолог і як громадянин України сьогодні я спробую пояснити чому наш ворог приречений на поразку у війні, яку сам і розв’язав.
Вчора я прочитав цікаве інтерв’ю українського психіатра та психотерапевта Романа Кечура. Там він розмірковує над психічним здоров’ям російського диктатора в.п.
Спеціалісти, які працюють із людьми з психічними хворобами знають, що часто логіка хворої людини працює не так, як у здорової. Якщо в межах норми люди роблять раціональні висновки та будують причинно-наслідкові зв’язки, тобто мислять каузально, то логіка психічнохворого може будуватись на не пов’язаних між собою образах і аналогіях, по типу маячні та маячних ідей, наприклад «НАТО нападає на росію, українці-бандерівці, які загрожуть росіянам та воюють самі з собою і т.п.»
Давайте розберемось, які основні критерії у маячні. Карлом Ясперсом їх було
описано всього три:
1) Переконаність (абсолютна впевненість в реальності чогось без жодного
сумніву);
2) Невиправність (уявлення не змінюються навіть після наведення
конструктивних аргуменів проти них, наявності фактів спростування та
підтвердження протилежного, а також готовність агресивно відстоювати своє
уявлення);
3) Неможливість існування того, у що вірить суб’єкт, фантазійність та нереалістичність цього уявлення.
В свій час швейцарський дослідник шизофренії зазначав, що маячня завжди егоцентрична, тобто має суттєве значення для особистості хворого, а також вона яскраво-емоційно забарвлена. Всі хто бачив публічні виступи в.п. знає про що мова (погрози, вульгарність і т.п.)
До речі, персональний респект Роману Кечурі за те, що він так і не називає в.п. божевільним, оскільки божевілля було би для нього виправданням, а у війні, яку вчинив диктатор жодного виправдання бути не може.
Впевнений, що ви бачили як реагують на російську війну в Україні громадяни росії (зрозуміло, що не можна гребсти всіх під одну гребілку). В багатьох опитуваних присутні всі 3 компоненти визначення маячні, але чи робить це їх божевільними. Звичайно ж ні! В маячню, так само як і у велику росію, вони повірили завдяки десятиліттям російської пропаганди (до речі цілком співставно із тривалістю пропаганди в третьому рейсі). Ще 10 років тому я наївно вважав, що маячня Жиріновського – це особисто його маячня і вона не може стати політичною стратегією у XXI ст. Як же я помилявся!
Дуже іронічно та цікаво процес пропаганди зображено у комедійному фільмі Тайко Вайтіті «Кролик Джоджо». Там з гумором відображається процес формування гітлер’югенду (дитячий осередок нацизму), а головний герой фільму спілкується зі своїм уявним другом Адольфом (дуже класно висміяли цього персонажа).
Зовсім не смішно бачити цей процес в реальності у вигляді шкільних уроків патріотизму в росії, де дітям розказують про визволителів із миротворчою місією, які чисто «по-братськи» нападають на сусідню країну і знищують цілі міста та мирних жителів.
Свою пропаганду росіяни, як і нацисти, створювали за шпаргалками Едварда Бернейза (населення примітивне і його мислення небезпечне, тому їдеї потрібно закладати в голову зверху для того, щоб підтримувати суспільний порядок, зберігати контроль та владу).
Мені досі відгукуються недавні слова Президента України Володимира Зеленського після обстрілів Бабиного Яру: «В мовчанні народжується нацизм!» Європа занадто довго мовчала, закриваючи очі на всебічну і жорстоку пропаганду в найбільшій країні світу. Тепер доводиться визнавати, що нацизм відродився там, де предки активно боролися проти нього.
Стосовно ролі мовчання в процесі зародження ідеології можу навести приклад із фільму «Мій друг Зігмунд Фрейд». У ньому на фоні ліричної історії закоханості юнака відображено процес становлення нацизму в Автрії, байдужість певних людей до зміни політичних настроїв та динамічність у розвитку подій перед падінням країни.
Так чому ж наш ворог неодмінно приречений на поразку?
По-перше, Україна, на відміну від Австрії кінця 30-х років, єдина як ніколи
і чинить надзвичайний супротив противнику.
По-друге, наша країна – це частина цивілізованого європейського світу із відкритими джерелами інформації та громадянами, які вміють критично мислити. Наявність будь-якої пропаганди не може вплинути на цей процес, тим паче миттєво. Окупанти, які захоплюють телевізійні вишки і крутять там свою дезінформацію не можуть усвідомити очевидного.
Перемога в цій війні не визначається чисельністю армій, вона визначається сенсом. У війні з боку росії сенсу немає жодного (окрім імперських амбіцій диктатора з його іграми у геополітику), натомість на сьогоднішній день у нашому протистоянні ворогу – весь сенс нашого існування як держави, громадян, європейців та частини цивілізаційних процесів світу.
За всі роки своєї незалежності українці ніколи не відпускали контакт з реальністю, звісно ми сподівалися на більшу підтримку з боку Заходу та розчаровувались у її відсутності, можливо марно вірили в певні інтеграційні процеси та динамічний розвиток економіки. Втім ми ніколи не відпускали контакт із реальністю, слідкуючи за тим, що відбувається у світі. Натомість рф десятиліттями втрачала цей контакт зі світом: вони дивилися мультики про непереможну міць своєї армії, новинні передачі про «распятых мальчиков, бандеровцав та радиоактивный пепел».
Сунь-Дзи у книзі «Мистецтво війни» писав наступне: «Той хто знає себе, але
не знає ворога іноді перемагає, а іноді програє. Той хто не знає себе і не знає
ворога завжди приречений на поразку. Той хто знає і себе і ворога буде
перемагати завжди».
На щастя для нас росія зовсім не знає Україну, так само як і не знає нічого
про себе і свої реальні можливості. Все це завдячуючи десятиліттям тупої та
агресивної пропаганди.
Українці ж напрочуд добре вивчили ворога, ми готувались до його підлості, знаємо свою країну, історію, культуру та надзвичайні можливості.
Як наслідок в України не залишається іншого виходу, окрім як перемагати. Бо
за нами світло, земля, повітря, непереможний український народ та правда.
Слава Україні! Героям слава!