💡 Походження айлурофобії?
Існує багато потенційних причин виникнення фобії котів. У різних людей існує власний досвід того, що спричинило розвиток їхніх фобій.
Деякі люди можуть визначити одну чітку причину свого страху перед котами, тоді як інші люди з’ясовують, що розвитку айлурофобії сприяли кілька чинників.
У деяких випадках може бути важко точно визначити початкову причину фобії перед котами, особливо якщо страх розвивався поступово або вперше з’явився дуже давно.
Визначення першопричини фобії перед котами та того, що спочатку спричинило симптоми, може бути надзвичайно корисним, оскільки це може допомогти усунути початковий тригер (тригери) та будь-які негативні моделі мислення чи негативні почуття, які пов’язані з початком фобії, яка може полегшити подолання фобії та контролювати симптоми.
Травматичний досвід за участю кота, швидше за все, призведе до айлурофобії, якщо подія сталася в дитинстві.
Подія може бути прямою чи непрямою, тобто вона трапилася безпосередньо з людиною, або людина стала свідком того, що сталося з кимось іншим за участі кота.
Наприклад, людину подряпав чи вкусив кіт, людина побачила, як на когось напав кіт чи хтось отримав травми від кота. Після такого досвіду можуть початися нав’язливі, негативні думки, спогади про травму людина починає уникати тригерів, пов’язаних із травмою. Наприклад, люди уникають місць і ситуацій, де можна побачити кота. Це може призвести до того, що страх, які людина відчула під час переживання, затримаються або погіршаться, і це може призвести до розвитку фобії.
У деяких випадках страх перед котами може розвинутися через численні негативні враження.
Одне чи два з цих вражень окремо, можливо, не призвели б до айлурофобії, але в поєднанні з іншим негативним досвідом вони можуть призвести до страху котів. Наприклад, кіт шипить на людину, їсть мертву мишу на її очах, на додаток людину кусають блохи від кота. Такі менші негативні події, з більшою ймовірністю сприятимуть виникненню фобії, якщо ці негативні переживання відбуваються в дитячому або підлітковому віці.
Страх, що близькість до кішки спровокує алергічну реакцію, може спричинити розвиток фобії, особливо якщо у людини серйозна алергія, яка може призвести до анафілактичного шоку, або якщо люди соромляться симптомів своєї алергії, наприклад червоного кольору та опухлих очей. Якщо алергія на котів існувала з дитинства, можливо, людину неодноразово попереджали про небезпеку близькості до котів, і пов’язана з цим поведінка уникання могла спричинити розвиток айлурофобії.
Також відомо, що фобія може розвинутись внаслідок досвіду навчання через спостереження, засвоєна фобія зазвичай означає, що людина помітила страх перед котами в іншої людини та навчилися їх боятися сама. Дитина може навчитися асоціювати котів з болем або небезпекою. Наприклад, діти, які ростуть з близьким членом сім’ї, з айлурофобією, швидше за все, самі розвинуть цей страх.
Однак вивчена фобія також може розвинутися в дорослому віці.
Забобони можуть сприяти виникненню фобії.
Є багато відомих забобонів про котів, які можуть сприяти розвитку фобії щодо них.
Наприклад, чорні коти приносять нещастя, чорні кішки — це переодягнені відьми, а коти можуть воскрешати мертвих.
🙁 “Нам не відомо звідки у неї цей страх. Ми ніколи не тримали котів. Але коти завжди тирлуються біля нашого під’їзду. До 7 років дитина ніколи не була на вулиці без нас. Пізніше ми стали її відпускати на двір саму. Може стався якийсь інцидент, але вона такого не пам’ятає. Ми дізналися про це випадково. До 10 років ми забирали її зі школи. Але школа зовсім поряд, тому вона стала повертатися одна. Якось нам розказала сусідка, що бачила Світлану яка довго сидить у дворі й не йде додому. Тоді ми дізналися, що вона боїться проходити повз котів. Вона приховувала свій страх.”
Батьки 11-річної Світлани
🙁 “Коли я ознайомилась з всіма теоріями походження фобій мені стало ясно, що я прийшла в цей світ з готовністю відчувати огиду та страх до кішок. Такий самий страх був і у моєї бабусі. Це я збагнула згодом. Вона уникала котів. Згадую як посеред страшної літньої спеки вона зачиняла двері. Вона казала: «Може заскочити сусідня кішка. Зачиняйте двері». Вже тоді я боялась котів, але страх був контрольованим. Все вибухнуло тоді, коли сусідська дівчина кинула не мене кішку. Я закричала і захотіла померти, померти аби тільки не відчувати цю гидоту на собі. Я не боюсь кішок в традиційному слові “боятися”. Боятися можна крокодила або лева. Але раніше коли я бачила кота тіло мене не слухало, я перетворювалась на суцільний інстинкт, тварину, яку атакувала інша тварина. Я потрапляла у світ тваринного. Слова тут не працювали. Думки теж. Пояснення й вмовляння безсилі перед жахом, який провокували коти.
У моєї дитини, на щастя, немає такої фобії. Мабуть, він поєднав ставлення свого батька і моє, вийшло, що коти йому просто байдужі. Але можливо він просто проявляє солідарність до мене.”
Олена, 37 років
💡 Індивідуальні відмінності фобії котів
Деякі люди не бояться домашніх котів, але бояться незнайомих котів, яких зустрічають на вулиці.
Люди кажуть, що страх великих котів (леви, пуми, леопарди тощо) це геть інший страх.
🙁 “Великі коти — це дуже страшно, але не огидно; це інший страх”
Олена, 37 років
Деякі люди бояться лише котів, яких сприймають більш небезпечними, ніж самок. А от інші люди бояться всіх кішок і кошенят, незалежно від обставин. Деякі люди не бояться дивитись на кота, але у них викликає сильний страх коли вони відчувають запах котів. Деякі люди лякаються лише тоді, коли стикаються з бродячими котами або котами певних порід чи кольорів.
«Вони лякають мене всі. Неважливо якого вони кольору, чи розміру. Але всеж таки великі коти лякають мене найбільше. Мені подобаються коти на зображеннях, на зображеннях коти милі й красиві, в житті коти здаються мені страшними»
Світлана, 11 років
Різні люди, які мають цю фобію, можуть відчувати різні страхи щодо котів, наприклад:
— Страх бути укушеним або подряпаним котом. Зуби та кігті у котів гострі, і хоча вони не здатні завдати значної шкоди, укус або подряпина можуть бути болючими, а в деяких випадках можуть занести інфекцію.
— Деякі люди також асоціюють шипіння кота з шипінням змії. Оскільки, офідіофобія (надзвичайний страх перед зміями) є еволюційним страхом, до якого люди схильні, зв’язок між котячими та зміїними звуками, може призвести до того, що у когось розвинеться фобія котів.
— Страх, що кішка брудна. Деякі люди вважають тварин, зокрема котів, брудними. Таким людям може бути неспокійно, коли коти наближаються до них, торкаються їх; люди відмовляються заходити в будинок, в якому є кіт, тому що бояться, що у кота можуть бути блохи, кліщі або брудна шерсть.
— Той факт, що коти вбивають і часто їдять інших тварин, які вважаються брудними або часто мають хвороби, таких як миші, щури та голуби, є ще однією причиною, чому деякі люди вважають котів брудними та негігієнічними.