Дивилась днями новини і згадала, як не так вже й давно, у жовтні 21-го в одному дитячому садку у Кременчузі гілкою дерева травмувало 4-річну дівчинку під час прогулянки. Вона померла в реанімації і це тоді потрапило в усі новини, бо було великою трагедією для України. Тепер же таких трагедій більше, ніж 200. І це наша колективна травма, яка ще й постійно повторюється.
Ми всі постійно дивимось та читаємо новини і це травміним досвідом, про який мало хто знає, як та що говорити. Тому, хочу з усіма поділитися однією технікою із кризової психології. Це техніка дебрифінгу, яку рекомендують проводити з учасниками та свідками якоїсь травмівної події, щоб знизити ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Алгоритм дебрифінгу (це групова вправа) такий:
1) ввідна фаза;
2) фаза опису фактів;
3) фаза опису думок;
4) фаза опису переживань;
5) фаза опису симптомів;
6) фаза навчання;
7) завершуючи фаза.
Книгу, з якої взяла інформацію додаю у посиланні -
Процедуру дебрифінгу можна модифікувати під себе і реагувати на травмівні новини за таким алгоритмом:
1) Факти - що сталося?; що Ви бачили та чули?;
2) Думки - яка була Ваша перша думка, коли ви дізналися, що сталося?;
3) Переживання:
як Ви реагували?;
що було для Вас найжахливішим із того, що сталося;
що запам’яталось найбільш яскраво;
які тілесні відчуття Ви переживали під час перегляду/читання новини;
щоб Ви сказали загиблому, якщо у Вас була така можливість.