Просто зараз зробіть вдих. І видихніть. Повторіть цейй цикл три-п'ять разів.
Відзначте подумки, що відчуваєте, що помічаєте в тілі, про що Ваші думки, і які вони.
Запам'ятайте свій стан.
Ви дихаєте кожну секунду власного життя. І, ймовірно, Вас цьому ніхто не навчав.І, швидше за все, Ви рідко замислювалися про спосіб свого дихання.
Якщо лише Ви не практикуєте йогу, бойові мистецтва, професійно співаєте,чи заробляєте на життя, бігаючи спринт або марафон. Або (о, жах!) - виступаєте публічно.
У всіх перерахованих професіях від якості Вашого дихання істотно залежить враження, яке хочете справити, підсумковий результат, а простими словами - успіх.
Але, припустімо, нічим таким Ви не займаєтеся. І навіщо тоді звертати увагу на своє дихання?
Прошу вас: вдихніть і видихніть знову. Але цього разу почніть з видиху. І так 2-3 рази
Дихання бере участь (знаємо ми це чи ні) у всіх наших емоційних процесах. Певним чином дихаючи, ми виражаємо або стримуємо наші емоції і почуття. Дихаючи так чи інакше, ми проживаємо, переживаємо, або не переживаємо досвід. Може прозвучати радикально, але якщо внаслідок життєвої історії людина призвичаюється постійно вдихати і видихати носом, її вдих і видих короткі чи майже непомітні, а ребра, живіт і грудна клітина - нерухомі - почуття радості й задоволення даватимуться їй дуже і дуже складно. Хоча вона може талановито теоретизувати і концептуалізувати свої уявлення про почуття....
Дихаючи за звичкою, "на автоматі", ми не можемо змінити свій стан свідомо.
Хороша новина полягає в тому, що навчаючись дихати усвідомлено, ми можемо (іноді - несподівано!) опинитися у світі, де нам під силу справлятися із повсякденними стресами, де ми здатні проживати емоції, можемо розслабитися або наповнитися за власним бажанням, а не тоді "як попустить".
Зверніть увагу на те, як Ви дихаєте, дочитавши до цього місця, не намагайтеся змінити чи покращити щось. Просто дихайте, спостерігайте за думками, почуттями, відчуттями в тілі. Чи рухається ваш живіт, коли ви вдихаєте?
Щоразу, як Ви помічаєте власне дихання, Ви помічаєте себе.
І якщо потрібно і хочете - можете зробити інакше.
Вдихніть і видихніть знову. Спрямуйте увагу на вдих і дидих, їх довжину. Чи Ваш вдих довший від видиху? Приблизно однакові?
Знову вдихніть-видихніть, цього разу фокусуючись на тому, щоб вдихнути носом і видихнути ротом. Видихніть так, щоб видих був у 2-3 рази довшим, ніж вдих. Повторіть такий цикл 5- 7 разів
Чи таке дихання звичне для Вас? Як змінилися думки та емоції? Що помічаєте в тілі просто зараз?
Серед усіх можливих способів дихати немає поганих чи хороших, або якогось єдиного, котрий показаний на всі випадки життя. Але є доцільні і недоцільні в конкретних обставинах життя.
Корисно знати власний звичний спосіб (він необов'язково може бути єдиним, але Ви можете помітити, які переважають)
Отже, є так зване грудне дихання, функція якого - виражати сильні емоції. Дихаючи так, людина часто і швидко дихає відкритим ротом, грудна клітина активно рухається.
Є поверхове дихання, коли рухаються верхін долі легень, а живіт і грудна клітина статичні, рот стулений. Поверхове дихання вказує нам на стрес і покликане стримати почуття й емоції. Ми дихаємо так, коли нам потрібно вижити, контролювати себе.
Є черевне дихання, коли ми вдихаємо у живіт, і він здувається і роздувається як повітряна кулька. Його функція - допомагати розслаблятися. Ми можемо дихати так, коли відпочиваємо чи збираємося спати.
Є дихання діафрагмою, при якому повітря при вдиху послідовно проходить у носоглотку, груди, черевну порожнину (ребра при цьому також рухаються вгору, вниз, вперед, назад, ввліво, вправо,) і у зворотньому напрямку рухається при видиху. Таке дихання покликане наповнювати і супроводжується фізичною та емоційною рівновагою.
Усі способи важливі і знадобляться (або вже були корисними).
Адже природа не створює непотрібного.
P.S. Корисна проста практика на завершення:
Встановіть на телефоні нагадування: "Як я дихаю? або "Я дихаю?" ; - ) зі зручною для Вас періодичністю
При підготовці статті використовувалися матеріали з книг: "Обиды и болезни" і "Как вернуть себе Себя Настоящего" С. Ліпінської.
Ярослав Мойсієнко,
психолог.