У сучасному світі тема тривожності дуже актуальна. Війни, природні катастрофи, погана екологія, хвороби та інші фактори начебто буквально змушують людину відчувати постійне почуття тривоги. Залежно від ступеня виразності тривога може заважати здійснювати свою професійну діяльність чи бути перешкодою спілкування людини у соціумі. Як знизити рівень своєї тривоги або зробити так, щоб тривога не впливала на якість життя?
Насамперед необхідно визначити причину тривоги чи зрозуміти з приводу яких саме подій ми турбуємося. І тут на допомогу приходить наша увага. Якщо уважно, не поспішаючи придивитися до себе, своїх думок, стане зрозуміло, що тривожимося ми в основному в ситуаціях невизначеності і тоді, коли у нас існують труднощі з прийняттям якогось рішення. Ми часто можемо помічати, що як тільки ми приймаємо якесь певне рішення, перестаємо вагатися-рівень тривоги знижується. Аналогічно рівень тривоги часто знижується тоді, коли людина починає виконувати якісь дії щодо поліпшення ситуації та бере її під свій контроль.
Або, наприклад, дуже часто тривога стосується нашого майбутнього. Які випробування та складності чекають на нас попереду? Чи зможемо ми впоратися з можливими труднощами? Насправді тривога не завжди виконує негативну роль. Вона може готувати нас до подій майбутнього, виконувати попереджувальну роль і буквально підказувати нам - які кроки нам слід зробити для поліпшення нашого життя. Для цього нам треба навчитися ставити собі чесні(часто не зручні) питання та чесно відповідати на них. Не дарма психологи в один голос кажуть, що у нас у житті не буде ближче людини, ніж ми самі для себе. І багато наших неприємностей виникають з того, що ми не знаємо себе. Тому ми повинні мати час і бажання вивчати себе, але ми часто лінуємося або боїмося це робити. Дуже цікаво зазирнути в давнину, у філософію стародавніх греків. А як ми знаємо-психологія зародилася в надрах філософії. «Пізнай самого себе»-цей античний афоризм був написаний на стіні давньогрецького храму і належить мудрецям, що стояли біля джерел філософії.
Що б зменшити тривогу, потрібно поставити собі питання: «А що я можу зробити в цій ситуації, які дії мені необхідно здійснити?» І тут мені дуже подобається погляд Епіктета - давньогрецького філософа, представника Нової Стої. Епіктет був рабом у Римі, згодом отримав свободу. Він заснував свою школу на Балканах і вона мала великий успіх. Школу відвідували багато учнів, у тому числі знатних та багатих. Однак Епіктет вів жебраче життя кініка, чим викликав повагу в оточуючих. Епіктет вважав що людина повинна розділити всі речі та справи на ті, які залежать від неї і ті, які не залежать. Перші потрібно виконувати сумлінно і незважаючи ні на що(всупереч всьому), а другі-просто ігнорувати. На мій погляд, це дуже цінна і мудра порада. Можна сказати, що мораль Епіктету носить релігійний характер: «Не речі бентежать людей, але думки, які про них мають…Не вимагай, щоб справи так робилися, як ти хочеш, але бажай, щоб вони так робилися, як робляться, і таким чином безжурно жити будеш.»
Продовжуючи тему тривоги у житті, згадаємо класифікації характерів і саме групу тривожних людей. Чим вони відрізняються від інших груп, що їм властиво? Цій групі характерів властива підвищена відповідальність і водночас знижена самооцінка. Виявляється, що мати низьку самооцінку досить небезпечно, оскільки це створює грунт для депресії та тривожних розладів. Однак із самооцінкою так саме важливо не переборщити, вона повинна бути адекватною та відповідною реальності. «Міра найважливіша»-говорив інший давньогрецький мудрець Піттак Мітіленський.
Слід розрізняти тривожність(особистісну або ситуативну) і тривожний розлад. В останньому випадку вже потрібна допомога лікаря.
