Протягом життя ми зустрічаємось з великою кількістю речей, людей,обставин, які йдуть нам не на користь, руйнують нашу особистість, як бобри дерева. Але є один бобер, який завдає найбільшої шкоди.
«Я звикла бути ефективною, звикла ставити ціль та йти до неї, звикла зранку писати план дій, а ввечері викреслювати все зроблене. І виявлялося все зроблено. Я все життя так робила і це мені допомагало відчувати свою спроможність, ефективність, гідність, самоповагу. А зараз все шкереберть. Весь день десь бігаю, щось роблю, а результату нуль. Ні житла, ні розуміння, як жити.
І в голові одна думка: «Ти ні на що не здатна». Ні, навіть багато думок, але всі про це: «Ти знов нічого не зробила, нічого не досягла, не зсунулась з місця».
Так каже моя подруга, красива жінка та класний фахівець своєї справи, яка зараз з дітьми вимушена починати життя за кордоном з нуля. Такі думки є у багатьох жінок, які виїхали за кордон і стикаються з труднощами та перепонами.
Давайте тепер помітимо та зрозуміємо, що головним бобром-гризуном, що руйнує тебе і твоє життя іноді стаєш ти сама.
Якщо в голові кожен день мерехтять думки: «Я ні на що нездатна», що трапиться через деякий час з такою людиною?
По-перше, вона втратить віру у свої сили.
По-друге, вона втратить сенс щось робити. Навіщо щось починати, коли результату не буде.
По-третє, втратить бажання ризикувати, бо життя це ризик, та проявляти ініціативу.
Немає ініціативи – немає дій. Навіщо щось робити, якщо нічого доброго однаково не вийде.
Отже людина сама згризає себе та своє життя.
Це стає більш руйнівним для психіки, ніж зовнішня небезпека та шкода. Внутрішню перепону: «Я ні на що не здатна» перейти найскладніше. Невпевненість, безнадійність та апатія поселяються в душі.
Тепер про голове - що ж робити?
1. Зміцнювати віру в свої сили шляхом охоплення всієї реальної картини, яка відбувається в житті.
Жінка шукає житло за кордоном (роботу тощо), шукає день, два, десять – марно, і знецінює всі свої зусилля. Вона звикла бути ефективною, виконувати всі поставлені цілі, а одна ціль не вдається. І вся її увага прикута до невдачі. Вся енергія йде на пошук та знецінення зусиль. Поза увагою залишається вся картина зробленого. Тобто реально зроблене не враховується.
А що ж насправді вдалося зробити жінці?
- Вижити та находити кожен день сили, щоб жити далі.
- Врятувати дітей.
- Перетнути сотні кілометрів .
- Забезпечити належні умови життя: їжу, дозвілля дітей, школу…
І все виконано – вона жива, завдяки її зусиллям живуть її діти, є їжа, постіль, діти ходять до школи - то мабуть багато чого зроблено і робиться кожен день недаремно та добре. І це завдяки їй.
Все захмарила невдача.
Але якщо намалювати коло, в якому кожній дії надати свій простір?
Або в процентах на шкалі відмітити все зроблене, яку частину від усього займе незроблене?
Звісно, не 100%. Зазвичай, потрібен хтось, хто допоможе зрозуміти, що реальність набагато ширше ніж здається.
Запам’ятайте:
ПІД ЧАС ВІЙНИ ДЛЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ШКІДЛИВО
НЕ ВРАХОВУВАТИ ВСІ СВОЇ РЕАЛЬНІ ДОСЯГНЕННЯ!
Так, є затримка з пошуком житла.
Давай розбиратися - чого?
Від тебе це залежить? На скільки в реальності це залежить від тебе?
Що реально можеш зробити для цього?
Запиши всі варіанти. Людині притаманні односторонні способи мислення, а варіантів безліч:
Кожен день 4 (1- 6) години витрачати на пошуки.
Змінити район пошуку.
Змінити цінову політику.
Підключити волонтерів, знайомих, Фейсбук…
І багато іншого, але тут важливіше тримати увагу на межах своїх можливостей, щоб знову не знецінювати свої дії.
2. Зрозуміти сенс того, що робиш і триматися за нього при всіх негараздах. Щоб вижити в період війни потрібно дуже чітко розуміти сенс того, для чого ти щось робиш. Це найміцніший канат, щоб вижити при невдачах. Пам’ятаєте: «Якщо є заради чого, подолаєш будь- які якщо».
3. Розвивати в собі здібність відноситись до життя, як до експерименту. Сьогодні спробую це, не вийде - спробую наступне. Кожен крок – це не помилка, це спроба наблизити мету різними способами.
Підведемо підсумок.
Три головні правила та напрямки уваги, щоб запобігти культивуванню невдач і знецінюванню своїх досягнень:
● враховувати реальність,
● розуміти та триматися за сенс,
● ставитися до життя, як до експерименту.
Нещодавно на прогулянці з собакою я побачила дерево, яке згриз бобер, а поруч - дерево, яке впало після того, як його згриз бобер.
Мені здається, що найголовніше завдання зараз для всіх
дуже уважно піклуватися про те,
щоб ніякий бобер не погриз нашу віру в себе і тим паче, щоб цим руйнівним бобром не стали ми самі.
І тоді Переможемо! Обов’язково!
