"Стань тим, хто ти є".
Безумовно, кожен і часто зустрічав чи цю, чи схожі мотиваційні цитати, що по своїй суті несуть популярний останні десятиліття соціальний імператив “стань краще”. Адже поки що “я ще не та ким могла б бути, тому що ще не відповідаю своїй сутності, і тільки стаю кращим, більшим і іншим”. Певною мірою це слугує надією і втіхою.
Проте якщо надто поверхнево і загально слідувати цьому постулату, можна помилитись з приводу своїх меж та можливостей, своєї суті. “Адже так, я, по факту, значно більше і краще, кращий поет, художник, видатніший журналіст чи інше. І яка б не була вірна думка, що людина завжди знаходиться в розвитку та динаміці, вона не звільняє нікого від обов’язку Тут і Зараз. (А. Ленгле)
Адже Я, по суті означає Я є Тут і Зараз. Я завжди вже була і є тим ким могла стати. Я можу розвиватись, збільшувати межі своєї самості й світогляду, навиків і т.д, але я у своїй сутності не стану іншою. І приречений на збереження своє автентичної сутності.
Інша сторона схожих цитат, криється в протилежних станах — напруга, зайва відповідальність та провина. Адже все навколо говорить “Розвивайся, змінюйся, просто зроби це, стань таким чи іншим, стань успішним” і т.д. і т.п. І це неодмінно може викликати описані вище стани, адже той яким я є зараз — недостатній взагалі чи навіть недостатньо-Я. І суть не в тому на що спонукають схожі фрази, щось конкретне чи взагалі, ця спонука від соціуму змушує давати на неї відповідь. І неодноразово у практиці я стикалась із тим, що відповідь не готова. “А що якщо мені комфортно в тому стані в якому я є, і йти далі кудись не хочу. Мені гармонійно, достатньо і щасливо”
Ці запити і відчуття “незавершеності” чи “недостатності” не фактичне, але воно зачіпає саму суть, в обох випадках звужує можливість наблизитись до власної самості і змушує до стрімкого руху, який так важливий в сучасному світі, але близький далеко не всім.
