Нічого не зробили, а так бісять...
Метод Я-реконструкція в основі психіки людини бачить бажання, право мати та отримувати задоволення. І от уявіть, що всі ці базові штуки травмовані, та знаходять під заборонами...
Дитина бігає біля тебе, радіє, а тебе так бісить, що аж стукнути хочеться, або плакати, навіть якщо дитина твоя.
Часто попадаються одні і тіж самі люди, які вічно від тебе хочуть такого, що викликає протиріччя з твоїми моральними принципами.
Перед тим як читати далі, поставте від постом номер фраз/и(ситуації) вище, яка вас вразила чи відізвалась.
І так, в першому випадку описана травма бажання. Те, що в нам викликає біль, часто проектуається на когось. Наприклад, якщо вас за ваші бажання карали в дитинстві, говорили що картопля буде ганятись, як не запхаєш в себе те, що батьки дали, чи отруєшся шоколадкой. Бачачи іншу дитину поруч, яка виказує свої бажання, ви відразу будете її переконувати, що цього не потрібно, підсвідомо думаючи, що її ждуть ті самі покарання, що і вас в дитинстві. Такий собі садизм до своїх дітей сприймається як благо, хоча по суті ви переносите травму на дорогу вам людину.
В другому випадку описана заборона на право мати. Коли ми бачимо того, хто щось має, а ми про це собі навіть думати забороняємо, то ця тривога легко переводиться в ненависть іншої людини. Це не обовязково про право мати річ, а хоча б губи накрасити, чи гарну зачіску зробити, засміятись на людях. Навіть прості речі можуть бути від забороною.
Ну і втретьому випадку, право отримувати задовлення. Нам воно заборонено, тому ми часто шукаємо в близьких тих "поганців" які нас спокусять.
Це найпоширеніші випадки. Але загалом, ви можете написати коротко свої ситуацію, і я дам коментар на неї з погляду метода "Я-реконструція".
З любовью до ваших болячок, Тетяна Павленко
