Люблю чи думаю, що люблю?
Любов до себе зараз часто носить викривлений характер. Люблю себе - тому ні в чому собі не відмовляю і виконую всі свої забаганки; люблю себе і тому до хрипоти сварюсь з людьми, які порушують мої кордони; люблю себе і тому можу говорити іншим все, що вважаю за потрібне і очікую прийняття своєї думки.
І не те, що не можеш. Це все справді можна робити тільки це не про любов до себе - тут про щось геть інше.
А що ж тоді таке любов до себе?
Мені спадають на думку діти. Часто батькам приходиться робити вибір і в ідеальній формі вибір має базуватись на критерії корисності та доцільності для дитини в конкретній ситуації. Дитина може хотіти з‘їсти шоколадку на ніч, але як батьки, ви можете знати, що це шкідливо, що після солодкого дитина погано засинає, стає гіперактивною, некерованою, збивається режим. Із цього знання, можна прийняти рішення, що в цій ситуації це некорисно і недоцільно. Тому зі своєї позиції робите вибір відмовити хоч і знаєте, що далі буде відповідна реакція. Так дитина отримує перший досвід того, що таке турбота.
Стати «заботливым родителем» для себе - стабільним, іноді наполегливим, іноді поблажливим, гнучким і уважним до того, що саме зараз підходить більше - це і є для мене визначенням любові до себе.
Любов до себе - це ніщо інше як знання себе, знання того що для мене краще, корисніше і вміння користуватись цим знанням відповідно до ситуації.
Пізнання себе - це дорога в якої немає кінця- є лиш натяк на те, що на якомусь кілометрі ти зможеш усвідомити, що машина на якій їдеш незручна, вимагає багато ресурсів в обслуговуванні, в ній до оніміння затікають ноги і взагалі із самого початку вона тобі не подобалась. Пейзажі за вікном не ті - може й рухаємось не туди? Тоді можна буде зупинитись…і спробувати зробити щось по-іншому.
Тож любов до себе - це коли знаєш, що любиш шоколад, але усвідомивши, що від нього псується шкіра і сон, приймаєш рішення відмовитись і любити його, але вже на відстані. Сумувати, але знати, що без нього тобі краще ніж з ним.
І можливо, якщо часи поміняються, пригоститись ним знову.