Як на мене найневдячніша справа - це намагатись заперечувати свої емоції. Немає більш ефективного способу стати нещасним. Рецепт простий - сміятись коли хочеться плакати, ховати свої почуття від іншого і самого себе стіною байдужості коли серце щемить від ніжності, жартувати коли все всередині закипає від злості.
Наші емоції не є ані поганими ані хорошими. Хоча в суспільстві емоції часто стають об’єктом упереджень, які по суті вступають в протиріччя з самою природою людини - «злитись погано», «дівчата мають бути тихими та покірними», «плачуть тільки слабаки» і ще купа всього в цьому роді. Але правда полягає в тому, що як ти емоцію не назви і як до неї не стався, вона все-одно буде існувати. Ми всі в тій чи іншій мірі переживаємо весь їх спектр просто деякі вчимось придушувати, деякі не помічати, деякі навпаки виділяти.
Що ж таке емоція?
Насправді без емоцій людина не змогла б вижити. Це вроджена реакція організму на певний подразник. Колись нашому первісному предку потрібно було кожен день боротись за своє життя. Небезпеки були всюди - можна було легко бути з’їденим, якщо ловити гав. Тому еволюційно розвилась необхідність надзвичайно швидкого способу реагувати на небезпеку для того, щоб вижити. Згадайте, можливо у вас є історія про те як ви злякались чогось (чи когось) перш ніж змогли взагалі зрозуміти що перед вами знаходиться? Так нас захищає наш мозок, даючи змогу моментально зреагувати на небезпеку.
Тобто людина постійно стикалась з якимись небезпеками, ситуації повторювались і повторювались аж доки не стали просто вбудованими в наш мозок та нервову систему і дарма що зараз серед нас не ганяють шаблезубі тигри, ми, віддаючи дань мільйонам років коли це нас виручало, продовжуєм відчувати.
І тому супротив марний. Відчувати різні емоції - це нормально та природньо як дихати чи споживати їжу. Як на мене кращий вибір познайомитись зі своїми емоціями ближче і зрозуміти яку функцію кожна з них виконує і чим може бути корисна нам.