Психологический порлат Psy-practice

Чому боятися потрібно? Але не всього!

Всім привіт, дорогі друзі! З вами @rudiy.psy  Якби мене хтось запитав: "З огляду на останні події у світі яка в українського суспільства проблема зі страхами?", то я б відповів наступне...

Ми боїмося того, чого боятися не потрібно і при цьому ми перестали боятися того, чого боятися треба.
Так в чому різниця між нормальним (потрібним) і патологічним (тобто зайвим) страхом? Давайте розбиратися!

Для початку порозмірковуємо над тим навіщо людям потрібен страх загалом. В двох словах скажу, що страх-це емоційна реакція людини на певну небезпеку. І саме в цій загрозі ховається найважливіше-небезпека буває реальною, а буває уявною.

Припустимо на первісну людину біжить шаблезубий тигр і, звісно ж, у цієї людини виникає страх. Це страх у відповідь на реальну загрозу.

Раптом сучасна людина, прочитавши історію про невдалу боротьбу первісної людини із цим тигром, починає боятися його нападу. При цьому людина знаходиться у себе в ліжку, у власній квартирі на останньому поверсі багатоповерхівки,  та ще й посеред кам'яного міста. Це страх у відповідь на уявну загрозу. Іноді подібні страхи називають невротичними.

Чому так відбувається і чого потрібно боятися насправді?
Припустимо в мозку людини є дуже важлива зона CDM (center desicion making). Ця зона активно працює для того, щоб люди могли якісно і правильно розпізнавати реальну та уявну небезпеку із навколишнього світу.

Трапляється так, що в деяких людей через певні причини (фізична чи психічна травма, невдалий минулий досвід, патологія і т.п.) CDM працює не так як треба. Об'єкти, які не несуть реальної загрози розпізнаються як загрозливі, а ті, від яких приходить реальна небезпека сприймаються спокійно та байдуже. Буває, що стратегії, які обираються людиною для подолання небезпеки є неефективними.

В сучасному світі ймовірність зустрітися віч на віч із живим шаблезубим тигром дорівнює нулю. Проте сучасна людина часто зустрічається із аналогами тигра у вигляді війни, голоду, епідемій та прийдешньої екологічної катастрофи. Це справжні загрози, які несуть небезпеку не тільки для окремого індивіда чи країни, а й для людства загалом.

Проте багато людей продовжують закривати очі на реальні загрози, переймаючись тим, що насправді не несе небезпеки.

Наприклад візьмемо людину, яка працює на певній роботі в період кризи та масового скорочення, спустивши рукави (тобто байдуже та ліниво). Цілком ймовірно, що у випадку звільнення деякий період часу вона не зможе забезпечувати себе фінансово, орендувати житло чи банально купувати продукти.

Звісно можна змінити роботу, культуру, суспільство, країну, проте бувають ситуації, коли такі зміни потребують надзусиль. Тим часом людина, яка працює ліниво в період скорочень переймається іншим.

Наприклад вона боїться того, що може зустріти начальника під час чергового перекуру і він точно її звільнить саме через цю маленьку дурничку. Або ж вона боїться, що про неї подумають колеги, якщо побачать скільки цукерок вона з'їла із загального офісного столу.

Думаю, не потрібно пояснювати, що ці страхи мають невротичну природу, звісно ж якщо для начальника відсутність перекурів на роботі не є важливою вимогою для співробітників.

Втрату навіть звичайної роботи в певні моменти життя варто сприймати як шаблезубого тигра, який біжить у вашому напрямку. Так само можливу втрату здоров'я чи життя, ігноруючи правила безпеки під час праці, за кермом автомобіля чи ігноруючи рекомендації лікарів.

Страх, певною мірою, є нашим товаришем. Під час легкої тривоги мобілізуються ресурси організму, продумовуються стратегії вирішення проблем, переглядаються минулі установки і т.д. Це потрібні процеси.

Дехто може дорікнути мене в непослідовності, згадуючи мій недавній допис "Зустріч зі страхами. Помилка, яку робимо найчастіше", проте ніякого протиріччя тут немає.

Боятися реальних загроз потрібно, натомість не треба втікати від страхів, закріплюючи подібну стратегію поведінки в майбутньому. Звісно ж, якщо це не конкретний "шаблезубий тигр", який біжить вам назустріч, або якийсь із його сучасних аналогів. Звісно тільки такий аналог, від якого втеча видається єдиним раціональним варіантом.

Якщо інформація була корисною та цікавою-ставте лайки, коментуйте та поширюйте її в соцмережах. Для вас це питання однієї хвилини, а для мене-можливість бути побаченим і почутим тими, кому це дійсно потрібно. Як і завжди-запис на консультацію в приватні повідомлення!

Будьте щасливі і пам'ятайте, що боятися потрібно з розумом!

Понравилась публикация? Поделись с друзьями!

Написать комментарий

Возврат к списку