Повысить рейтинг
Введите количество баллов которое хотите купить (100 балов = 2$)
*Каждый день, будет сниматься -10 баллов, чтобы поддерживать равные возможности и в рейтинге были наиболее активные психологи.
Присоединяйтесь к нам

Чтобы быть в курсе всех интересных новостей, оставьте свою почту

Также следите за нами в соцсетях

Авторизация
Логин:

Пароль:

Авторизация
Логин:

Пароль:

Укажите ваш E-mail
Подписаться

«Я сам собі психолог»

Подписаться на автора «Я сам собі психолог»
29 Сентября 2017 22:18:47
1363


Ще за часів навчання в університеті я зіштовхувалася з низкою тверджень від оточуючих, серед яких були і мої знайомі (хто себе впізнає – вибачте, я пишу не с ціллю образити). Ці твердження стосувалися мого фаху, і на превеликий жаль дуже розповсюджені. І скільки б часу не минуло, я чую їх знову і знову. Тому сьогодні прийшло натхнення спробувати з ними розібратися. І може для когось це буде корисно.
Отже почнемо…

«Навіщо мені психолог, я здоровий» або «До психолога ходять лише хворі»

З часом, нарешті, людей, які це кажуть стає менше. Але все одно враження, що до психолога звертаються безнадійні, хворі, дивні і ненормальні люди на жаль досі існує. Подекуди мені і моїм колегам від знайомих, які працюють у інших сферах, доводиться чути таку фразу, при описі якоїсь людини, «о, то твій клієнт» або «о, йому точно треба до тебе». Що теж підтверджує це в’їдливе враження, що до психолога звертаються лише фріки та безталанні люди. 
Сумно, бо це помилкове враження. У таких випадках завжди хочеться нагадати, що по-перше психолог і психіатр то є різні спеціалісти! І клієнти у нас теж різні. І до психолога звертаються психічно здорові люди. Чи дивні ці люди? Важко сказати. :) Як на мене ми всі унікальні і так як відрізняємося один від одного то на загальному фоні можна сказати, що ми всі дивні, і я не виключення. :) Саме тому, саме тут мені б дуже хотілося б зазначити, що до психолога звертаються різні люди з різних питань. Від пошуку гармонії в собі до налагодження стосунків в родині чи time-management. Сфер для надання кваліфікованої психологічної допомоги та консультації безліч. І єдине що об’єднує всіх тих хто звертається до мене чи моїх колег - це бажання змінити якість свого життя. 
Ні, я не маю чарівної палички чи магічної пілюлі, я не здатна на чаклувати вам безмежне щастя та райдугу з поні. Робота з психологом не дарма має у своєму словосполученні слово «робота» бо це реально праця клієнта та фахівця (наголошую, що саме клієнта, а не пацієнта!). І результатом цієї праці є не здійснення всіх бажань магічним чином, а здатність взяти відповідальність за власне життя і долю, змінити якість свого життя і стати більш свідомим у своїх діях та вчинках, почуттях, стосунках і так далі. Хто може цього захотіти? Абсолютно кожен. Тут не має обмежень чи закономірностей, правил. І якщо ви прийшли до мого кабінету, знайте – ви абсолютно нормальна людина! Звертатися до психолога це так само нормально, як ходити до стоматолога, фітнес-тренера, дієтолога чи репетитора.

«Я не потребую психолога, бо у мене є рідні\подруга\друг\коханий»

Я згодна з тим, що популярність звернень до психолога за допомогою у нашій країні нижча, порівняно з США чи Європою переважно через тісні родинні стосунки (якщо не згодні з цим твердженням – пишіть у коментах, буду рада дізнатися вашу думку та досвід). Ми звикли довіряти рідним, ділитися секретами з подругами і друзями і саме від них отримувати підтримку та поради. Це не погано, і це не добре. Це життя:) І чудово коли у вас є люди, яким ви можете довіритися і на яких взмозі розраховувати у складні часи. Та як психолог не здатний замінити родини, так і родина не може надати вам кваліфікованої психологічної допомоги у ряді життєвих ситуацій. 
Чому?
1. Власна зацікавленість. Всі ми люди і всі ми маємо власні мотиви вступаючи у стосунки один з одним. І саме ці мотиви (явні чи ні, свідомі чи не свідомі) впливають на те як саме ми реагуємо на ситуації пов’язані з нашими близькими. Саме тому досить важко отримати об’єктивну оцінку чи точку зору від друзів чи рідних. Все досить просто. Уявіть, що ви посварилися з коханою людиною. Зварка з емоціями, сльозами і глибокою образою. Ви: а) розкажете мамі чи татові: в результаті вас підтримають і заспокоять і, звичайно винним буде ваш партнер. А якщо з часом ви все ж таки помиритеся то все одно ваші батьки не забудуть те «як їх кровиночку образив (ла) той (та) нахаба». Чому? Бо ви для своїх батьків най рідніші і сильна батьківська любов не дасть можливості з’явитися хоч тіні сумніву що винними у сварці хоч трохи можете бути і ви. Це ж стосується і вірної подруги чи друга, а також братів і сестер; б) розкажете подружці (не з прикладу а) , а просто подружці чи другу): тут може бути багато варіантів (набереться на окремий пост), бо якщо подруга вам десь в середині заздрить (і навіть не усвідомлює цього) вона скоріш за все дасть ті поради і скаже ті слова, що будуть сприяти вашому розриву, не зважаючи на суть сварки; якщо вона(він) сама боїться втратити коханого то буде сприяти вашому примиренню знову ж таки попри суть сварки … і так далі. Тобто власний емоційний стан та власний невроз близьких вам людей буде впливати на їх поведінку і зрештою на вас. А особливість роботи з психологом у такій ситуації полягає в тому що психолог не має до вас особистих почуттів. Він працює у рамках консультації. Для нього ви не сонечко чи зайчик, не кохана доця чи синочок, для психолога ви клієнт, особистість, якій треба допомогти розібратися у ситуації. Тим більше, практикуючий психолог також має власний клієнтський досвід (тобто сам був клієнтом) і вміє відокремлювати власні переживання від об’єктивної дійсності. Ви можете отримати слова підтримки і від психолога, та при аналізі ситуації з якою ви прийшли ви отримаєте інтерпретацію максимально об’єктивну де буде видно і вашу роль ( і повірте, інколи це не дуже подобається бо ж хочеться бачити в собі тільки невинне світле зайченя). Ця робота дасть вам можливість прийняти у результаті максимально адекватне рішення.
2. Власний досвід. Коли ваші близькі дають вам пораду (звичайно з кращих намірів) вони беруть на себе відповідальність за подальший розвиток подій. А ви віддаєте їм цю відповідальність. Де ризик? Людей багато і кожен має свій неповторний життєвий шлях і досвід. І досвід одної людини далеко не завжди може бути застований до іншого. У консультаційному процесі ви аналізуєте, розглядаєте, розмірковуєте і шукаєте своє власне унікальне рішення, беручи відповідальність за результат на себе. 
3. Конфіденційність та Анонімність. Чи можуть ваші близькі вам гарантувати конфіденційність та анонімність? Чи впевнені ви що сказане вами не буде більше ні де обговорене і жодна жива душа не дізнається про вашу розмову? На жаль вам цих гарантій дати не можуть. Але ці 2 принципа є основою роботи психолога. Все що було сказане у стінах консультаційної лишається тільки там. А з клієнтами ми часто домовляємося що у випадку неочікуваної зустрічі у магазині, кіно і т.д. вони можуть сміливо проходити повз нас, як повз незнайомих людей, щоб не пояснювати потім своєму оточенню звідки нас знають.
4. Власна психологічна стійкість. Ваші близькі теж люди, і ваші переживання чи ситуація з якою ви до них звернулися може бути нестерпно важкою для них самих і викликати сильні переживання. Реакції можуть бути різні: від сильних емоцій (сльози, істерика, тривога) до заперечення чи знецінення («це дріб’язкове» , «це минеться», «не зважай»). Психолог - це підготовлений спеціаліст. Його психіка стійкіша та витриваліша. Саме тому він може допомогти вам перепрожити важкі емоції чи стани орієнтуючись саме на ваші переживання.
Це коротко і далеко не повний список. Та детальніше краще теж продовжити окремо:)

«Я сам собі психолог»

Ця фраза теж досить розповсюджена. Ті хто її використовує досить часто посилаються на власну ерудованість, саморозвиток та високий рівень інтелекту. Я не збираюся вас переконувати в тому що ви не такі (не ерудовані, не розумні..). Ви насправді можете багато читати, цікавитися, розуміти та аналізувати. Та от біда в тому що навіть психолог не може бути сам собі психологом. :)
Чому? Бо власні переживання часом замилюють погляд не даючи побачити ситуацію в цілому (це стосується власного життя), саме тому у психологів є супервізія (робота з психологом-наставником). Іншими словами, для того щоб побачити ситуацію об’єктивно нам потрібен ще хтось, бо саме на межі власної суб’єктивності і погляду іншого народжується об’єктивність. І добре коли цей хтось є спеціалістом.

«Я вроджений психолог»

А ще слюсар, хімік-ядерник, хірург, отоларинголог та програміст… Психолог – це не риса особистості. Це професія. Це фах. Саме тому у природі не існує вроджених психологів:) Ви можете мати добре розвинені якості які властиві даній професії. Наприклад вміти слухати і чути, мати хист добре розрізняти міміку людей, мати високий рівень емпатії тощо. Та це не єдине чим відрізняється психолог. Це ще освіта, постійне самовдосконалення в професії, власний клієнтський досвід, і постійне напрацювання практичного досвіду.

«Я закінчив курси (1-6 місяців) і тепер я психолог»

У таких випадках згадую старий анекдот про фотографа де ключовою фразою було «я тепер не фотограф, а стоматолог, бо продав фотоапарат і купив бормашину». Ситуація кумедна і сумна одночасно. Справа в тому що для ефективної роботи психологу, як і лікарю необхідно опанувати дуже багато матеріалу. Чому порівнюю з лікарем? Бо «лікування душі» процес не менш тендітний і потребує не менш серйозної підготовки. Необхідно добре вивчити анатомію та фізіологію, неврологію та нейропсихологію, девіантологію, патопсихологію, основи консультування та психотерапії, методи активного навчання, юридичну психологію, клінічну психологію, вікову, сімейну, менеджменту та праці і так далі. Чому? Бо у приватній практиці ви не знаєте на перед з чим зіштовхнетеся та і всі ці напрямки між собою взаємопов’язані. А ще не забуваємо про клієнтський досвід. І про курси підвищення кваліфікації. Тому, як не можна опанувати спеціальність хірурга з нуля за 6 місяців, так не можна стати і психологом. На це потрібен час і вагон матеріалів. А що можна? Можна закінчити курси за певним напрямком психології і використовувати ці знання у своєму житті чи роботі. Наприклад пройти курс «психології для рекрутерів» і підвищити якість своєї роботи як фахівця отримавши додатковий інструментарій.

Отже, я сьогодні зануда. І писала сьогодні про ті фрази які час від часу доводиться чути. Сподіваюся інформація була корисна.

А що ж стосується психологів як спеціалістів, то не бійтеся заходити до нас у кабінети. Повірте там ви зустрінетеся тільки з самими собою. :)
Ось так.




Теги: #psychology #психология #психологія #психолог
Понравилась статья? Расскажите друзьям:

Подписаться на новые комментарии к этой статье:
Подписаться

Комментарии

Оставьте первый комментарий

Добавить комментарий

Ваш комментарий добавлен


Другие публикации автора:

Пожизненное заключение или "правильный взгляд на женщину"
Подобно Еве и Лилит, мы часто делим женщин на «правельных» и «не правельных». Осуждая одних и вознося других. Мы превозносим жертвы женщин, таким образом формируя бесконечный шлейф с долгов, пронизывающий целые поколения.  
Жертовність
Ми приносимо жертви. Заради дітей, кар'єри, коханих... Та що нас очікує далі?
Мамы. Выгорание. Уроки выживания.
Сегодня хотелось бы поговорить про эмоциональное выгорание. Разговор будет не простой. Сам феномен эмоционального выгорания я предлагаю рассмотреть в контексте состояния молодых мам (так уж вышло что именно в этом контексте я рассматривала этот вопрос на днях). Но уверяю вас, что ряд приемов и техник, описанных сегодня, будут актуальны не только в вопросах родительства и не только мамам. И так…
Коли літери грають у хованки…
Останнім часом я багато пишу на своїй сторінці у Facebook. Та це не дивно. Ще з малечку я багато писала.  Спочатку загатки, які сама вигадувала, потім вірші і прозу. Особисті щоденники, ессе, роздуми… Я і досі потихеньку продовжую свою творчу діяльність. Та, як ви (ті хто то читає) могли помітити, з граматикою у мене стосунки досить важкі. Хтось скаже – лінь, хтось – безграмотність і неосвіченість… А я скажу особливість, яка має свою назву – дислексія. І, можливо у то важко повірити, та таких як я у світі вистачає. Та давайте почнемо спочатку.
Щастя, як ціна успіху, або проект "надлюдина"
Що таке успіх, і що ховається за яскравими софітами успішності?
А також як ми вчимо дітей бути успішними?

«Я сам собі психолог»
Ще за часів навчання в університеті я зіштовхувалася з низкою тверджень від оточуючих, серед яких були і мої знайомі (хто себе впізнає – вибачте, я пишу не с ціллю образити). Ці твердження стосувалися мого фаху, і на превеликий жаль дуже розповсюджені. І скільки б часу не минуло, я чую їх знову і знову. Тому сьогодні прийшло натхнення спробувати з ними розібратися. І може для когось це буде корисно.

Топ публикаций
Расколдоваться-мама. Расколдоваться-мама. Внимание, большой текст про отношения с мамами. Ма...
Быть сильной. Путь жертвы – плата за «силу». Быть сильной. Путь жертвы – плата за «силу». «Я делаю всё сама. Могу, делаю, тяну. Никого ни о ...

Вы можете подписаться на новые публикации на сайте. Для этого нужно просто указать вашу почту.

Новое на форуме

Перейти на форум


Мы в соцсетях

Присоединяйтесь к нам в телеграм

Telegram psy-practice