Що заважає звертатися до психологів?
Зовнішні бар'єри:
- Відсутність реального уявлення про те, чим же дійсно може допомогти психолог "а що дають ці розмови? Або навіщо мені гіпноз?"
- Страх соціального осуду "ти що - псих?"
- Міф про психотерапевтичну силу пляшки, дружньої жилетки чи читання правильної книжки
- Ідея, що нормальна людина з усіма проблемами повинна справлятися сама, а допомоги шукають тільки слабаки і невдахи (а користуватися послугами сантехніків, перукарів і зубних лікарів теж, звичайно, зайве)
- Фантазія про власну психологічну компетентність (у нас вся країна знає як керувати, лікувати і навчити)
- Заперечення впливу психіки на життя "це зі мною просто від втоми", "щось гормони грають", "навколо одні дурні"
- Езотеричний світогляд: приписування причин того, що відбувається долі, Всесвіту, кармі, зіркам, порчі чи зглазу і т.д .; відповідно і рішення проблем знаходиться в тому ж полі
- Негативний минулий досвід "був я у психолога один раз, не допомогло"
Внутрішні бар'єри:
Цікаво, що у вигляді бар'єрів часто виступають якраз ті проблемні і больові точки, які і могли б бути усвідомлені та вилікувані в процесі психотерапії..
- Відсутність контакту з собою і своїми почуттями (я просто не відчуваю, що мені недобре)
- Травма (все так жахливо, що не варто сподіватися на допомогу)
- Відсутність самоцінності і уваги до своїх потреб "немає часу на дурниці"
- Почуття провини і сорому "мене засудять за такі думки" або "як взагалі таким можна ділитися?" "Що буде якщо хтось дізнається що я хожу до психолога" і тд
- Надмірний контроль, недовіра "тільки я один можу впоратися зі своїми проблемами"
- Труднощі прийняття підтримки і допомоги (навіщо обтяжувати інших, тим більше, що вони все одно не зможуть мене зрозуміти і допомогти)
- Знецінювання своїх переживань (взагалі все не так вже й погано, живуть же люди і не скаржаться)
- Почуття вивченої безпорадності "мені вже нічого не допоможе.
адаптовано Юлія Зотова
переклад та картинка Аніта Соскида