— це форма розмовної терапії, яка була розроблена Зигмундом Фрейдом і використовується вже більше століття. Хоча психоаналіз був предметом широких дискусій і критики протягом усієї своєї історії, є деякі докази того, що він може бути ефективною формою лікування певних психічних захворювань.
Одним із найповніших досліджень ефективності психоаналізу є проект «Порівняльні клінічні психоаналітичні дослідження» (CCAPS), які проводили у 1970-х роках і включав дослідження психоаналітичного лікування різних станів психічного здоров’я в багатьох місцях. Результати проекту CCAPS показали, що психоаналітична терапія ефективна в лікуванні ряду психічних захворювань, включаючи депресію, тривогу та розлади особистості.
Нещодавні дослідження також надали деякі докази ефективності психоаналітичної терапії. Наприклад, дослідження, опубліковане в American Journal of Psychiatry у 2018 році, виявило, що психоаналітична терапія була ефективною для зменшення симптомів депресії та тривоги у пацієнтів із великим депресивним розладом. Інше дослідження, опубліковане в журналі Американської психоаналітичної асоціації в 2016 році, показало, що психоаналітична терапія ефективна в лікуванні складного посттравматичного стресового розладу.
Хоча є певні дані, які свідчать про те, що психоаналітична терапія може бути ефективною, важливо зазначити, що це не єдина доступна форма терапії та може не найкраще підходити для всіх. Ефективність психоаналітичної терапії також може змінюватися залежно від таких факторів, як конкретне психічне захворювання чи стан, який лікується, підготовка та досвід терапевта, а також індивідуальні потреби та переваги клієнта.