Психологический порлат Psy-practice

"Не мій відбиток в дзеркалі"

"Занадто багато хто з нас вирішив, що якщо ми зовні не ідеальні, то це, мабуть, наша провина. Якщо ми занадто об'ємні згідно зі стандартами суспільства, це через те, що ми недостатньо дотримувалися дієти; якщо наше волосся занадто в'юнке, це через те, що ми недостатньо добре шукали правильні засоби для його розгладження; якщо у нас темні круги під очима, нам повинно бути соромно за те, що ми не приховуємо їх одним з багато чисельних маскуючих засобів. На нещастя, ми безтурботно прийняли на віру культурний міф про те, що ми не просто повинні мати гарний вигляд, але зобов'язані бути красивими. Мартіна Цвайнер пише: "Для моїх співрозмовниць "піклуватися про свою зовнішність" необов'язково означало прагнути до власної природної фізичної краси. Навпаки, краса для них була чимось, що можна сконструювати. Іншими словами, тіло є полотном, яке цінне, не своїми внутрішніми якостями, але мірою зусиль, прикладених до виправлення того, що на ньому намальоване."" (Н. Шнаккенберг)

І ми носимо із собою образ цього полотна, тримаємо перед внутрішнім взором, нашаровуємо на відбиток дзеркала, бережемо і леліємо його ніби кришталевий витвір. І паралельно із цим, нам може не вистачати епітетів, щоб описати важкість, не об'ємність, і ту гамму розчарування при його спогляданні, безліч злості й образи, суму і сорому який просвічується крізь намальований образ. І задоволення, що виникає перші миті, від зображення певного зібраного із поза нас ідеалу, швидко розсіюється. Адже побачене, хоч із далеку нагадує щось власне й істинне всередині, і одночасно так від нашого внутрішнього далеко. Так не відповідно.

Звичайно, мало хто стикається із цим калейдоскопом при банальних глядках в дзеркало. Але іноді ми хочемо від свого відображення не чогось дрібного. Іноді ми хочемо отримати підтвердження свого права претендувати на щось, права мати місце, чи отримати підтримку в прояві своїх бажань, заручитись впевненістю, яка мала б транслюватись із дзеркала. Або ми сподіваємось витягнути з дзеркала почуття власної гідності.

І основна прикрість, коли ми забуваємо, що ці стани та почуття, знаходяться не по той бік погляду, не на зовні, а тільки в середині нас.

Понравилась публикация? Поделись с друзьями!

Написать комментарий

Возврат к списку