Коли до мене приходить клієнт зі своєю унікальною історією я підбираю найкращий інструмент для репрезентації цієї ситуації в просторі сеансу. Щоразу це наче мати перед собою нові двері - одні з чудесним орнаментом, інші з бездоганно викладеною мозаїкою, металеві, дерев'яні або ж склянні, однотонні або ж складені з суцільних контрастів в кольорах і матеріалах, цілі або пошматовані, з видертими клаптиками. Вони щоразу інші та неповторні і я стою перед ними зі зв'язкою ключів, підбираючи саме той, потрібний.
Один з інструментів, які застосовую - розстановки. Вони допомагають мені розглянути конкретну проблему в ширшому контексті, з різних сторін. Це дає можливість побачити клієнта та інших людей, що причетні до проблеми з якою він приходить. Розстановки показують, які ролі в цих стосунках хто відіграє, які зв'язки поєднують їх, який можливий розвиток сценарію подій і що можна по відчуттях вважати вирішенням ситуації.
Сам процес роботи розставляння фігурок, переміщення їх на полі, концентрація на почуттях і змінах, що відбуваються - майже як магічний процес.
Як дитячо-юнацький психотерапевт, часто застосовую іграшкові фігури в роботі, на фото - кінцева розстановка з одного сеансу. Ситуація, яка розрішує конфлікт звучить в кінці приблизно так - довгі роки, я слухала тебе, намагалась не проявляти себе та приймати твої погляди. Бо ти мені важлива і дорога. Але я змінилась, я виросла і стала собою, тепер я виставляю рамки інакше, тож я говоритиму і я маю що сказати, ти можеш слухати мене. Я змінилась, ти можеш це приймати або заперечувати, але як було колись - більше бути не може.