Внутрішня краса
Одного разу, в терапію до мене потрапила клієнтка, якій дуже важливо було, щоб вона мала струнку фігуру, була красивою, список невдоволення частинами свого тіла був достатньо немалий (при об'єктивно стрункій фігурі та вродливих рисах обличчя). З часом нашої роботи, вона відчула дещо хиткий фундамент в ідеї "бути гарною, подобатись іншим", наче був дім і раптом у ньому виявився ще підвал з кімнатами, а вона ніколи ще туди не потрапляла і треба тепер туди зазирнути...
- Як щодо краси, яка незрима, яка всередині, внутрішня краса?
- О, вона важлива, це точно.
- А яка вона, де живе всередині, в тілі, в тобі?
- Це те, чим я наповнена, яка я є, я не знаю де вона живе...
- Давай спробуємо заплющити очі та зосередитись на тілесних відчуттях.
- Мені спокійно, тепло, відчуваю легкість.
- Внутрішнім зором пройдись по тілу та відчуй в якому місці знаходиться краса.
... сповільнюється дихання, внутрішні відчуття отримують свободу...
- Я відчуваю її в горлі,так вона там
- Якого вона кольору, яка на дотик, чи добре їй там?
- Якась сіра, ніяка, безформенна, вона там застрягла ніби, але не рухається ні вгору, ні вниз, ще вона м'яка, ледь тепла.
- Якщо б ми лагідно запросили її спуститись нижче або піднятись вище?
- Я спробую... Вона спустилась на груди, аж дихати легше. Тепер якась тепліша.
- Спробуй роздивитись її х різних сторін, чи змінилась вона якось після того як спустилась, можливо формою, може з'явилось щось нове?
- Вона стала більшою трохи, теплішою, форма...це вже щось інакше...хм, вона нагадує сіре кошеня маленьке, точно!
- Яке це кошеня?
- Воно сіре, маленьке ще зовсім, беззахисне...
- Що б йому хотілось, про що воно просить.
- Воно шукає ручки, хоче обіймів і тепла.
- Чи дозволяє вони взяти себе на руки, чи можеш ти це зробити?
- Так, воно вийшло на руки, я гладжу його, почало муркати, пухнасте таке, приємне на дотик.
- Чи добре йому тепер?
- Так, воно б хотіло ще молока.
- Ти можеш йому дати це молоко?
- Так, я вже це роблю. Воно трошки виросло, муркає і заплющує очі, йому добре.
- Спробуй запросити його назад до себе, помістити в собі та відчути зміни.
- Тепер в грудях тепло, добре, з'явився спокій, я можу це так залишити.
В історії життя цієї клієнтки є дуже болісний досвід покинутості в ранньому віці 2 років мамою, тому весь лейтмотив наших сесій про прийняття та "подобатись іншим людям, бути гарною, щоб приймали", це про таку ранню та глибоку втрату мами, яка зараз фізично жива, але емоційно холодна і мертва, про дефіцит любові та прийняття від мами. З цією пусткою дуже болісно працювати і кожне доторкання до такого досвіду є дуже обережним. Ми продовжуємо нашу з нею роботу, це тривалий процес, але зцілення того вартує.