Звертання до матері.
Усе, що буде написано далі, не стосується матері. Це про наше особисте сприйняття матері.
Так чи інакше, ми звертаємось до матері повсякчас. Питання лише в тому, до якої саме частини матері ми звертаємось та як ця частина виглядає для нас. Відносини із мамою можуть бути складними, саме серез неприйняття матері як цілісної особистості, а роздіяючи її на частини. З одними частинами ми воліємо не спілкуватись, оминаючи їх, із іншими частинами ми бажаємо спілкуватись весь час, шукаючи їх присутність. Для подальшого сприйняття матеріалу можемо умовно поділити сприйняття матері на умовно погану і добру маму.
Мабуть, більше уваги заслуговує розкриття теми спілкування із доброю мамою, бо, цей досвід є мабуть, однією із центральних тем аналізу, бо цей досвід або схоронений десь у глибинах позасвідомого, або, взагалі відсутній. Ми можемо свідомо говорити собі, що стосунки із мамою добрі, ті, що якось задовольняють нас, або напряму звинувачувати її у відсутності цих стосунків, але, позасвідоме буде проявляти себе по-іншому, доводячи нам протилежне, що, насправді, ми дуже потребуємо цих стосунеів про які говоримо, як про ті, що є, або ті, що нема.
Ми шукаємо добру мати, бо це життево необхідне нам для дорослішання, щоб в решті решт відділитися від неї. Але де вона, якщо ми впевнені що її нема? Але вона є і ми її знаходимо, обминаючи супротив свідомості і звертаючись безпосередньо до позасвідомого образу матері. Як це відбувається? Є певні образи доброї матері, або цілісної матері, які ніби вбудовані у нашу душу і представлені у вигляді таких, суто материнських образів як природа, земля, певні обставини життя, наприклад лікування, відпочинок біля моря, тощо, це може бути у вигляді музики, просторових образів у мистецтві, певної фізичної діяльності, наприклад йога, це може бути, гарний у вашому власному розумінні будинок, автомобіль, робота (професія), та багато чого іншого. Таким чином ми будемо звертатися до самої природи матері, до її сенсу, до її форми, до її проявів, до її відчуттів, та до її базової потреби відчувати своє власне метеринство.
Контактуючи із цими образами та перетворюючи їх на особисті символи, ми весь час утримуємо цей зв'язок, який живить нас тією життєдайною силою якої ми потребуємо. Я не впевнений, що ми можемо відмовитись від неї остаточно, але, я вважаю, що ми можеми деміфологізувати сам цей образ, побачивши в ньому те, шо ми шукали, та усвідомивши, що воно там дійсно є, але воно не може бути частиною нашого власного Я, а так і залишиться самостійним образом, до якого ми можемо звертатися. Таким чином ми маємо змогу отримати бажані стосунки із доброю мамою у вигляді, який ми можемо засвоїти як чуттєвий досвід, ми маємо змогу сказати собі що воно дійсно є, не руйнуючи твердження що цього нема, а лише додаючи це твердження до свого сприйняття реальної матері.
Звичайно, користуючись цими образами ми можемо опинитись в повній залежності від них, ти самим не додаючи собі наснаги жити, а лише ще більш ускладнюючи систему залежностей. Важливо всеж бачити в цьому не спасіння від поганої матері, а можливість усвідомити й інший бік матері, який дійсно є (як добрий так і поганий), і використати цю можливість для зцілення себе, будуючи в собі цілісний погляд самого себе.
Усе, що буде написано далі, не стосується матері. Це про наше особисте сприйняття матері.
Так чи інакше, ми звертаємось до матері повсякчас. Питання лише в тому, до якої саме частини матері ми звертаємось та як ця частина виглядає для нас. Відносини із мамою можуть бути складними, саме серез неприйняття матері як цілісної особистості, а роздіяючи її на частини. З одними частинами ми воліємо не спілкуватись, оминаючи їх, із іншими частинами ми бажаємо спілкуватись весь час, шукаючи їх присутність. Для подальшого сприйняття матеріалу можемо умовно поділити сприйняття матері на умовно погану і добру маму.
Мабуть, більше уваги заслуговує розкриття теми спілкування із доброю мамою, бо, цей досвід є мабуть, однією із центральних тем аналізу, бо цей досвід або схоронений десь у глибинах позасвідомого, або, взагалі відсутній. Ми можемо свідомо говорити собі, що стосунки із мамою добрі, ті, що якось задовольняють нас, або напряму звинувачувати її у відсутності цих стосунків, але, позасвідоме буде проявляти себе по-іншому, доводячи нам протилежне, що, насправді, ми дуже потребуємо цих стосунеів про які говоримо, як про ті, що є, або ті, що нема.
Ми шукаємо добру мати, бо це життево необхідне нам для дорослішання, щоб в решті решт відділитися від неї. Але де вона, якщо ми впевнені що її нема? Але вона є і ми її знаходимо, обминаючи супротив свідомості і звертаючись безпосередньо до позасвідомого образу матері. Як це відбувається? Є певні образи доброї матері, або цілісної матері, які ніби вбудовані у нашу душу і представлені у вигляді таких, суто материнських образів як природа, земля, певні обставини життя, наприклад лікування, відпочинок біля моря, тощо, це може бути у вигляді музики, просторових образів у мистецтві, певної фізичної діяльності, наприклад йога, це може бути, гарний у вашому власному розумінні будинок, автомобіль, робота (професія), та багато чого іншого. Таким чином ми будемо звертатися до самої природи матері, до її сенсу, до її форми, до її проявів, до її відчуттів, та до її базової потреби відчувати своє власне метеринство.
Контактуючи із цими образами та перетворюючи їх на особисті символи, ми весь час утримуємо цей зв'язок, який живить нас тією життєдайною силою якої ми потребуємо. Я не впевнений, що ми можемо відмовитись від неї остаточно, але, я вважаю, що ми можеми деміфологізувати сам цей образ, побачивши в ньому те, шо ми шукали, та усвідомивши, що воно там дійсно є, але воно не може бути частиною нашого власного Я, а так і залишиться самостійним образом, до якого ми можемо звертатися. Таким чином ми маємо змогу отримати бажані стосунки із доброю мамою у вигляді, який ми можемо засвоїти як чуттєвий досвід, ми маємо змогу сказати собі що воно дійсно є, не руйнуючи твердження що цього нема, а лише додаючи це твердження до свого сприйняття реальної матері.
Звичайно, користуючись цими образами ми можемо опинитись в повній залежності від них, ти самим не додаючи собі наснаги жити, а лише ще більш ускладнюючи систему залежностей. Важливо всеж бачити в цьому не спасіння від поганої матері, а можливість усвідомити й інший бік матері, який дійсно є (як добрий так і поганий), і використати цю можливість для зцілення себе, будуючи в собі цілісний погляд самого себе.