Архетип «Безумної матері» описує чотири основні паттерни стосунків або поведінки, що притаманні матерям, вчителям або начальницям, котрі домінують, відторгають, відсторонюються або розстроюють і обманюють очікування своїх дітей, учнів або підопічних, своєю поведінкою доводячи їх до стану фрустрації. Такі негативні паттерни часто змішуються між собою. Наприклад, холодна відстороненість матері – «Сніжної королеви» може неочікувано змінитись переслідуваннями вогнедихаючої «жінки-дракона», зупинимось на цих поведінкових паттернах детальніше в наступних абзацах.
«Свята праведниця» (або «надто хороша матір»). Такі жінки намагаються бути найкращими матерями, бути ніжними з доньками, слухати і допомагати їм, бути добрими та великодушними. В їх уявлення виражати біль, гнів, інші негативні емоції – потакати собі, своїм слабкостям, тому їх потрібно подавляти. Тому вони роблять для себе заборону на вираження гніву перед оточуючими, тому що не можуть відповідати їм тим самим. В житті вони пасивні, не вміють постояти за себе і захистити своїх дітей, а донькам передають Тінь своєї злості, що не знайшла виходу в їхньому житті. Часто такі жінки мають деспотичних, агресивних, грубих чоловіків (нерідко алкоголоків і наркоманів).
«Сніжна королева» - деспотична жінка, що прагне влади і часто має прихований комплекс неповноцінності. Вона прагне зупинити прояв будь-яких теплих почуттів і може просто обірвати розмову, тому що боїться або відчуває ревнощі до чужого емоційного тепла. Зазвичай, вона почувається незручно, коли отримує подарунок або коли до неїпроявляють великодушність, тому повертаєцей подарунок з льодяним коментарем, який гострою льодяною голкою встрягає в серце. Для зцілення «Сніжної королеви» необхідно розтопити замерзлі почуття. По-справжньому «сніжна королева» зможе розтанути від внутрішнього тепла і усвідомленого внутрішнього зцілення. Їй необхідно навчитись приймати свої страждання і глибокі травми, що призвели до формування льодяної оболонки, менше соромитись і долати почуття неповноцінності, яке сковує її в глибині душі. Гіркий плач, що виходить від самого серця, може розтопити «вічну мерзлоту» її почуттів. Також животворною силою для неї володіє гумор.
«Жінка-дракон» - це жінка, що лякає своїх дітей неочікуваними емоційними спалахами. У дітей такі жінки викликають страх, подавляючи його своєю ненавистю. На будь-яку незгоду, такі матері реагують емоційним вибухом – іноді з риданням, іноді – зі злобою і таким чином вони залізною рукою управляють всією сім’єю. Вирішивши чогось досягнути будь-якою ціною, вона кричить, верещить, цілеспрямовано намагаючись залякати інших, і погрожує все взяти під свій контроль. При цьому, вона завжди наступає. «Жінкою-драконом» найчастіше стає чутлива або налякана маленька дівчинка, яку колись покинули або над якою здійснили насильство. Боячись, що їй знову зроблять боляче, вона нападає першою.
Щоб зцілитись «жінка-дракон» повинна усвідомити, як вона поводиться стосовно інших. Крім того, вона повинна зрозуміти, що бувають й інші якості, крім ненависті. Якщо «жінка-дракон» може побачити наслідки своєї ненависті та визнати свою причетність до проблем, що виникають, вона може змінитись. Коли «жінка-дракон» усвідомлює, що не завжди «мама знає як краще», що від її втручання стає тільки гірше, вона стає вразливою. Переставши наполягати на своїй неістинній потребі завжди бути «на висоті», вона може зцілити інші аспекти своєї особистості та використовувати свою енергію для творчості, а не для управління і контролю.
«Хвора матір» - це матері, що прив’язують своїх доньок до себе доньок і емоційно, і психологічно, реальним захворюванням або симптоматикою, що не має органічного підґрунтя. Его «хворої матері» розщеплене і щоб відчувати себе більш цілісно та знаходитись у безпеці, їй потрібна донька – її «дзеркальне відображення».
Архетип «спійманої птахи» описує жінку, що потрапила в клітку патріархальності, культури. Довгий час у суспільстві існував певний стереотип хорошої жінки – вона сидить вдома, веде домашнє господарство, турбується про чоловіка і дітей, вона слухняна і добра дружина. Цей свого роду ідеал сприяв тому, що в клітку потрапляли не лише самі жінки, але і їх доньки, яким довелось прийняти таку модель фемінності та пристосуватись до неї, подавивши гнів, пов'язаний із обмеженістю життєвого вибору та своєї життєвої ролі. «Спіймана птаха» може бути дружиною, що потрапила в сковуючу атмосферу шлюбу. Вона може бути скретарем, виконавчим директором, яка виконує за начальника фактично всю роботу та користується заслуженим визнанням, якщо їй все вдається, або бере на себе всю провину, коли справи йдуть погано. Вона може бути знаменитістю, що потрапила в пастку соціальних проекцій та нарцисичної культури, як Мерлін Монро. Залишаючись птахою в золотій клітці, жінка тим самим увступає в зговір зі своїми тюремщиками, які позбавляють її можливості бути вільною. Звільнити птаху всередині себе – значить відкритись емоційному переживанню, що веде до початку внутрішньої подорожі, до самопізнання та інтеграції. Якщо «спіймана птаха» починає самостверджуватсь, то відчуває почуття провини. Щоб звільнитись, птаха, для початку, повинна усвідомити в якій саме клітці вона знаходиться. Щоб відкрити двері самої клітки потрібна мужність і відповідальність, для цього потрібно позбутись колишньої ідентичності, старих залежностей і страху змін; відродження приходить разом із рішучістю польоту в невідомість, назустріч новим пригодам. А накопичений гнів потірбно трансформувати, поки він не перетворився на образу, депресію, фізичні захворювання або тривогу.
«Муза» запалює дух і веде душу в творчу подорож, як Данте вела Беатріче. Основна складність «муз» в тому, що вони надихають інших людей ціною виснаження своєї власної енергії. «Муза» володіє особливою здатністю відображати Аніму, фемінну духовність або душу чоловіка. Така жінка не має уявлення про свою сутність, оскільки у неї не сформований зв’язок із внутрішнім ядром її фемінності. «Музи» жертвують своїм творчим життям, щоб підтримувати зуслля чоловіка у досягненні успіху та слави, надихають на творчість, як це робили коханки Пікассо, або живлять нарциссизм творця. «Сирена», яка зваблює мужчин, а потім безжально їх знищує, - це «темна муза», що поєднує у собі якості «сніжної королеви» и «жінки дракона». В глибині душі, самооцінка та почуття власної гідності «муз» далекі від стабільності. Іноді «муза» стає пішаком в руках мужчини, приносячи себе в жертву, а іноді вона вдало маніпулює іншими людьми, користуючись своєї здатністю віддзеркалювати та зачаровувати. Спокуса, що провокує «музу» підтримувати цей паттерн поведінки, пов’язана з відчуттям нею власної важливості, яка дає їй любов та захоплення оточуючих. Її ідеалізують, бачачи в ній або живу богиню, або земну досконалість. Коли жінка відчуває щастя творчості, що виходить з її внутрішнього центру, вона більше не захоче бути лише чиєюсь музою. «Музі» необхідно навчитись переносити страждання, занурюватись в темноту і при цьому не боятись її, інтегруючи біль і задоволення, які приносить життя. Вона може стати «музою» сама для себе.
«Відторгнута коханка» - її характерна риса – небажання завершувати стосунки та мстивість у зв’язку з цим. По суті, та пристрасть, яку відчувала жінка до свого коханого, зникає. Та, оскільки вона вважає, що її життя залежить від любові іншої людини, вона не може з ним розстатись або повірити, що стосунки завершені. Сподіваючись, що може вплинути на свого коханця, вона чіпляється за ілюзію. Опинившись у замкнутому колі, вона відчуває себе мученицею. Вона може захворіти або постарається викликати жаль до себе від коханця з метою утримати його. Може погрожувати самогубством чи й справді його здійснити, як це було у випадку Анни Кареніної. Зцілення для коханки полягає в тому, щоб відійти від моделі залежних стосунків. Потрібно зазирнути вглиб себе – не чекати чоловіка чи зовнішнього вирішення своїх проблем, а самій їх вирішувати. Відчайдушно чіпляючись за людину, яка нас відторгає, насправді ми відчайдушно намагаємось втриматись за свою проекцію, яку він на собі несе і яка містить частину нашого власного змісту – те, що ми дуже хочемо мати. Щоб вийти з паттерну покинутої коханки потрібно прийнти те, що стосунки завершились і що чіплятись за них значить зробити життя некерованим і безумним. Тоді приходить віра і смирення з великими внутрішніми енергіями, що можуть звільняти жінку, щоб вона могла жити з опорою на свій творчий центр і була відкрита для істинних стосунків.
«Революціонерка» - архетип жінки, що описує відмову бути чи діяти на догоду іншим.вона вміє відстоювати власну позицію і визнає власну енергію та силу, щоб використовувати її при конфронтації з власними чоловіками та жінками, а не в страху рятуватись від них. Основна небезпека для «революціонерки» - егоїстичне самозвеличення, через яке вона може деградувати до терористки. «Революціонерка» може змінити ригідні норми патріархальності зробивши їх більш гнучкими, щоб тим самим принести в світ своє унікальне фемінне бачення і фемінні цінності.
«Провидиця» володіє добре розвиненою інтуїцією і дивиться у майбутнє. Її знання і результати сприймання походять від таємних джерел, недоступних для логічного пояснення і пізнання, тим паче вимірювання. Поети, містики, святі, шамани, художники, актриси, вчителі і цілителі слугують втіленням традиційних і сучасних провідників передбачення і провидіння. Втім, оточуючим така жінка здається небезпечною, тому що вона дивиться на все з «іншого боку». Хоч здібності «провидиці» часто вважаються містичними, її інтуїція є людською рисою, яку можна розвивати лише до певної межі – у більшості людей бувають спалахи усвідомлення, що можуть змінити їх життя, або ж пророчі сни, що вказують на необхідні зміни.
